Софія Коппола

В кіно Софія дебютувала в юному віці, вона з'являлася в семи фільмах свого батька в епізодичних ролях. Наприклад, Коппола зняв доньку у сцені хрещення немовляти в «Хрещеному батьку»[7][8]. У 1984 році вона вперше знялася не у свого батька — в картині «Франкенвіні». У титрах дівчина згадувалася не під своїм зоряним ім'ям, а під творчим псевдонімом Доміно[9]. У 1986 році Коппола отримала роль в драмі свого батька «Пеггі Сью вийшла заміж», одну з головних ролей зіграв Ніколас Кейдж. Її найпомітнішою роллю стала Марія Карлеоне у «Хрещеному батьку 3» (1990), яку через хворобу не змогла зіграти Вайнона Райдер[10][11][12]. Однак критики не оцінили роботу Софії, і вона отримала «Золоту малину» як найгірша нова зірка. На цьому акторська кар'єра Копполи закінчилася, що не сильно засмутило дівчину, яка стала шукати себе в інших областях.

Коппола у 2003 році

У 1989 році Софія разом з батьком написала сценарій короткометражки для антології «Нью-Йоркські історії». У 1998 році вона дебютувала як режисер з картиною «Оближіть зірку». Її наступний фільм, заснована на реальних подіях драма «Незайманки-самогубці» (1999), був знятий за власним сценарієм і одержав високі оцінки критиків. Але справжнім проривом став фільм 2003 року «Труднощі перекладу» про випадкову зустріч молодої дівчини і старіючої кінозірки в Токіо. Софія Коппола отримала «Оскар» за оригінальний сценарій «Труднощів перекладу» і була представлена ​​в номінації «Найкращий режисер». Фільм також отримав три «Золотих глобуса», у тому числі як найкращий фільм року[13].

На Каннському кінофестивалі у 2013 році

Наступна робота Софії, історична мелодрама «Марія-Антуанетта», дебютувала на Каннському кінофестивалі[14] та була тепло прийнята публікою, хоча думки критиків розділилися[15]. У 2010 році Коппола випустила частково автобіографічний фільм «Десь».

У 2014 році увійшла до складу журі 67-го Каннського кінофестивалю.

2017 року зфільмувала ремейк стрічки Дона Сіґела «Обдурений». Стрічку було відібрано для участі в основній конкурсній програмі 70-го Каннського міжнародного кінофестивалю у змаганні за Золоту пальмову гілку[16].