Гімназія Хуґо Треффнера

Спочатку заняття проходили в орендованих приміщеннях. У 1886 році Гуґо Треффнер купив для школи будівлю, яка ще була розширена в 1887, 1888 і 1906 роках[1]^:9. У цьому приміщенні школа розміщувалася до 1919 року. На місці цього будинку в Тарту в даний час встановлено пам'ятник Гуґо Треффнеру (будівлю було зруйновано німецькими військами в 1941 році).

Школа слабо розвивалася з 1892 по 1897 рік, через неврожай селяни залишали школу. Після цього періоду відвідуваність знову різко зросла. Учні на початку XX століття були залучені в кілька націоналістичних підпільних груп, які пізніше розвинулися в літературну групу «Молода Естонія».

У 1907 році школа була визнана приватною гімназією. Перший директор і засновник школи Гуґо Треффнер помер 29 лютого 1912 року[1]^:12. Перед його смертю посада директора перейшла до правління, до складу якого входили Міхкель Аавік, Микола Бельдюгин, Костянтин Треффнер і Володимир Успенський. Крім того, Корнеліус Треффнер, брат Гуґо Треффнера, мав право голосувати за запропонованими питаннями[1]^:12. Після смерті Гуґо Треффнера школа отримала назву «Приватна гімназія Володимира Успенського». Після того як Успенський пішов з посади директора і цю посаду зайняв Микола Сахаров, гімназія отримала офіційну назву «Гімназія, заснована Гуґо Треффнером».

Гуґо Треффнер, засновник гімназії

Гімназія в 1895 році

У 1917 році Костянтин Треффнер, двоюрідний брат Гуґо Треффнера, став директором школи[2].

Під час німецької окупації Естонії в 1918 році школа перейшла на викладання естонською мовою. У тому ж році гімназія Гуґо Треффнера була об'єднана з Олександрівською гімназією Тарту, а у лютому 1919 року школа переїхала в нову будівлю, де вона й знаходиться до цього дня. Під час злиття школа придбала інвентар і бібліотеку Олександрівської гімназії. У роки Естонської визвольної війни 230 учнів гімназії Нуґо Треффнера були призвані в армію, семеро з них загинули в боях.

У 1921 році школа налічувала вже 1019 студентів, проте це число скоротилося вдвічі в наступні 10 років, в основному через політику уряду щодо заохочення комерційних училищ за рахунок середньої освіти. Школа почала робити упор на якість освіти, а не на кількість учнів. Завдяки цьому гімназія Гуґо Треффнера стала однією з найпрестижніших шкіл Естонії. З 1923 року школа офіційно мала 2 відділення: початкова школа Х. Треффнера і гімназія Х. Треффнера.

У 1933 році школа відзначила свій 50-річний ювілей, у святкуваннях взяли участь відомі в Естонії громадські діячі, такі як Яан Тиніссон, Юрі Яаксон, Костянтин Пятс, та інші[1]^:19.

З реформою освіти 1934 року школа була розділена на початкову школу (1-4 класи), середня школа (5-9 класи) та гімназія (10-12 класи). У 1937 році середня школа була розділена на прогімназію і середню наукову школу. В період Першої Естонської Республіки в школі було дев'ять офіційних учнівських клубів. З 1926 року видавалася шкільна газета «Miilang»[1]^:21.

Після приєднання Естонії до СРСР початкова школа Гуґо Треффнера була закрита, а прогімназія, середня наукова школа та гімназія були об'єднані в Тартуську середню школу № 4. Новим директором був призначений Йоханнес Валгма. Під час німецької окупації 1941-1944 років ця школа була закрита, а 2 січня 1942 року гімназія Гуґо Треффнера була відкрита під керівництвом Аугуста Раіело. Школа розмістилася в будівлі Тартуськой гімназії № 1.

В 1944 році радянська влада знову відкрила Тартуську середню школу № 1 в старому будинку на чолі з директором Карлом Маасиком. Оскільки гімназія була об'єднана з Тартуськой середньою школою № 1, роком її заснування став вважатися 1880 рік. З 1950 по 1953 рік директором школи був Юхан Труус, з 1953 по 1956 рік цю посаду обіймав Ельмар Лоодус.

Відновлене південно-західне крило

Політика русифікації і сталінізму у період з 1944 по 1954 рік не була позитивно сприйнята студентами. Серед учасників діяли підпільні групи, такі як «Синій-Чорний-Білий», названа на честь квітів забороненого естонського прапора[1]^:28. Тим не менш, в цей період в школі активно розвивалася позакласна діяльність. Популярні були заняття спортом, музикою (включаючи джаз-оркестр), акторською майстерністю, мистецтвом і природничими науками. У 1954 році вона перестала бути школою для хлопчиків, туди стали приймати й дівчаток.

У 1958 році школа отримала офіційну назву «Тартуська 1-я середня школа імені А. Х. Таммсааре». З 1956 по 1970 рік посаду директора школи займав Аллан Ліім, з 1970 по 1975 рік — Уно Лангер, а з 1975 по 1987 рік — Лайні Раудсепп.

У 1961 році в Тартуськой середній школі № 1 був відкритий математичний спецклас. У 1964 році відкрився спеціальний клас з фізики. У 1969 році вони були об'єднані в наукове відділення. У 1976 році початкова школа переїхала в новий будинок, так званий «маленький будинок» («väike maja»).

З 1954 по 1990 рік позакласні заходи були сфокусовані на шкільних предметах. Літературний клуб випускав газету «Наша школа» («Meie kool»), а з 1960 по 1974 рік  він зробив 8 публікацій альманаху «Ковалі пера» («Sulesepad»), 9-й том був опублікований у 1989 році.

З 1987 по 2001 рік директором школи був Хельмар Йиги. Незадовго до розпаду СРСР, у 1990 році школа знову отримала офіційну назву «гімназія Гуґо Треффнера». Навчальний заклад було реорганізовано в 6-класну початкову школу та гімназію з прогімназією. У 1995 році початкова школа і прогімназія були об'єднані в окрему школу,й гімназія Гуґо Треффнера перестала приймати учнів  у 7-й клас. З 1998 року школа стала гімназією з 10 по 12 класи,  основною метою якої була підготовка студентів до університету[3]^:18–19.

У 1998 році південно-західне крило школи було значно пошкоджено внаслідок пожежі[3]^:22. Після цього почався великий ремонт і реставрація історичної будівлі школи. У 2002 році цей проект, вартістю 82,32 млн естонських крон (5,26 млн євро), був успішно завершений[3]^:30–31. Починаючи з 2001 року, директором школи є Отт Оявеэр.