Гінзбург Вульф Веніамінович

Народився в Курську. У 1926 році закінчив Ленінградський медичний інститут. Працював військовим лікарем у кавалерійському полку. З 1929 року асистент на кафедрі нормальної анатомії 1-го Ленінградського медичного інституту, в 1931 році аспірант в Інституті етнографії АН СРСР. У 1932—1933 роках проводив антропологічні дослідження в Таджикистані: обстежував жителів кишлаків районів Каратегина, Центрального і Східного Дарваза. Кандидат біологічних наук з 1935 року, монографія — «Гірські таджики» (1937). З 1938 року працював в анхронологичеськом відділі Музею антропології і етнографії АН СРСР. Після утворення Ленінградського відділення Інституту етнографії АН СРСР перейшов в сектор антропології, де і працював до кінця життя. З 1938 року, з невеликими перервами, читав курс антропології в БРЕШУ на кафедрі етнографії. У 1937—1959 роках викладав анатомію у Військово-медичній академії. З 1945 року доктор медичних наук. З 1949 року професор. Наукові праці присвячені методам расового аналізу, співвідношення раси і конституції. Один з основоположників етнічної антропології в СРСР. Вивчив величезний антропологічний матеріал Поволжья і Подонья, включаючи скелетні останки людей від епохи енеоліта до сучасності. Розглядав на цій базі етногенез народів Середньої Азії і прийшов до висновку про те, що широко поширений в наш час^[коли?] антропологічний тип середньоазіатського межиріччя складався на основі андроновського і середземноморського.