Музей антропології і етнографії імені Петра Великого

Після страти зрадника Кікіна, що допомагав царевичу Олексію Петровичу втекти за кордон, цар Петро І наказав розмістити музейні збірки в палаці Кікіна, забраного в державне майно. Цікавою особливістю нового державного закладу було сполучення першого музею та першої публічної (не палацової і не царської) бібліотеки.

Але починався музей у 1714 р. з царського кабінету курйозів, що розмістив Петро І в своєму Літньому плаці. Ця зала і отримала первісну назву — кунсткамера.

Кікіні палати після реставрації, на 2005 рік.

Кунсткамера, екзотичні твори ремісників Китаю

Опальний Кікін володів у новій столиці декількома кам'яними будівлями. Забраний у казну ще один палац Кікіна — на Василівському острові — цар віддав під Морську академію (тут розмістили старші класи навіторської школи). Але Кікінові палати біля Ливарного двору, кам'яні і просторі, були серед найкращих приватних споруд переважно дерев'яного тоді Петербурга.

До рідкісних речей тоді зараховували:

• анатомічні збірки потвор людей та тварин
• картини
• медалі та монети
• глобуси і наукові прилади
• викопні кістки вимерлих тварин
• екзотичні побутові речі далеких країн Азії, Америки, самої Західної Європи
• стару зброю.

Як видно з переліку, колекція відрізнялася широтою і універсальністю. Це було відображенням малої розгалуженості тогочасних наук і збірок, характерних для так званих кабінетів курйозів.

Все це і розмістили в першій будівлі кунсткамери.

Активним поповненням фондів займався ще сам цар. Саме він придбав перші кунсти-експонати під час Великого посольства у Західну Європу у 1697–1698 роках. Він видав декілька наказів про перевезення у петербурзьку кунсткамеру «зело рідкісних речей» з усіх кутків країни. Місто Виборг переслало вівцю, що мала чотири ока, з міста Дербент сюди передали дерев'яну таріль з ключем від захопленого росіянами міста, дослідник Сибіру — німець Мессершмідт надіслав опудала птахів і тварин.

330-мм-ва польова мортира, відлита 1698 року в українському Глухові

З провінції Україна до Петербургу забрали зразки козацьких стародавніх гармат. Наказ купувати старі гамати отримали і російські дипломати в Європі. Як військові трофеї, гармати забирали ще шведські вояки. Російські дипломати купували старі гармати навіть в самій Швеції, яка охоче позбавлялася від непридатних зразків гармат, водночас підживлюючи казну Швеції російськими грошима.

Так старі гармати увійшли до збірок петербурзької кунсткамери разом з творами медальєрного мистецтва, зразками мінералів та анатомічними потворами.

Маттео де Пасті, Італія. Медаль на честь Ізольди де Атті, 1453 р.

Перші збірку кунсткамери ще у 1716 році бачив дипломат Австрійської імперії Вебер. Він записав — «Викликає подив, яким чином таке велике, коштовне зібрання могло бути створене за такий короткий термін».

Захоплення Вебера викликала і бібліотека — «Якщо буде продовжуватися постійне поповнення і зараз вже коштовної бібліотеки, то через декілька років вона стане в чергу важливіших європейських бібліотек не тільки за кількістю, як по вартості і якості зібраних тут книг». До 1725 р. бібліотека петербурзької кунсткамери мала 11.000 примірників із багатьох галузей.

Ще вагомішою була нумізматична колекція — вона нараховувала 29.000 зразків.

Арх. Маттарнові, проект — розріз нового приміщення Кунсткамери

Досить активне збагачення колекцій кунсткамери та плани перенесення центру столиці на Василівський острів спонукали до створення проекту нової будівлі кунсткамери. Проект замовили архітектору Маттарнові — помічнику і учню Андреаса Шлютера. Головний фасад нової будівлі повернули до річки Нева та Адміралтейства, а два видовжені блоки поєднали великою вежею. Все це в новому для Росії стилі бароко. Нову будівлю розмістили на Василівському острові. Невдовзі сюди перевезли й усі кунсткамерні збірки та бібліотеку.

Нова будівля мала три поверхи, а вежа мала астрономічну обсерваторію та приміщення для Готторпського глобусу, одного з найбільших в Європі. Її тодішня назва — «Палати Санкт-Петербурзької Академії наук, Бібліотеки і Кунсткамери».

Облаштування нової будівлі затяглося. По смерті архітектора Маттарнові добудовою і облаштуванням нової будівлі займалася низка архітекторів:

• Гаетано Кьявері
• Гербель,
• Михайло Земцов.

Але всі вони дотримувались проекту Маттарнові.

Серед нових надходжень до музею були бібліотека, наукові прилади і приватні експонати щойно померлого (у 1735 р.) дослідника та науковця Якова Брюса, кістяк слона, що помер у Петербурзі тощо.

Музейні колекції займали Східний корпус. Західний корпус віддали під Академію наук. Середню частину вежі займав анатомічний театр, а верхівку вежі — Готторпський глобус і астрономічна обсерваторія.

У 1777–1779 рр. інтер'єри кунсткамери прикрасили алегоричними скульптурами та медальйонами з зображенням відомих на той час науковців. Скульптурні оздоби виконав скульптор Павлов М. П.

Тільки у 1830-ті роки, коли кількість експонатів перевищила можливості їх вивчення та експонування, була проведена реорганізація. Колекції кунсткамери розділили за тематичним принципом, а в Петербурзі організували низку спеціалізованих музеїв:

• Зоологічний музей
• Мінералогічний музей
• Ботанічний музей
• Етнографічний музей
• Палеонтологічний музей

Частка нових закладів переведена в сусідні приміщення — наприклад, Бібліотеку Академії наук. Для самої Академії наук побудували окреме приміщення поряд з кунсткамерою за проектом архітектора Джакомо Кваренгі.

Розгалуження проводилося і за часи СРСР. Так, зоологічний музей переселили у вивільнене службове приміщення колишньої митниці. Зразки стародавньої зброї передали — частково у Ермітаж, частково — у Військово-історичний музей артилерії, інженерних військ і військ зв'язку біля Петропавлівської фортеці, особливо великі за розмірами гармати.

Мінералогічний музей взагалі вивезли у 1934 р. у Москву та розмістили в одному з приміщень Нескучного саду (тепер — Мінералогічний музей імені. А. Ферсмана РАН).

Дерев'яні шоломи вояків з Африки

• Історія Кунсткамери та російської науки у 18 ст.
• Відділ Японії
• Відділ Китаю
• Відділ Австралії та Океанії
• Відділ Індії та Східно-Південної Азії
• Відділ Африки
• Відділ Америки. В останньому зберігають уславлені серед науковців дощечки зі зразками писемності остову Пасхи, унікальні етнографічні колекції Аляски тощо.

• Ломоносов Михайло Васильович, енциклопедист 18 ст.
• Розумовський Кирило Григорович
• Ріхман Георг Вільгельм, фізик
• Перевощиков Дмитро Матвійович, відомий астроном
• Воронцова-Дашкова Катерина Романівна, жінка — президент Академії наук та Імператорської Російської академії, що займалася питаннями вивчення російської мови
• Кнорозов Юрій Валентинович, дешифрувальник писемності народу майя, доктор історичних наук
• Гумільов Лев Миколайович, етнолог, автор теорії пассіонарності

Серед найвідоміших експонатів музею — збірка анатомічних потвор. Колекція почала формуватися ще в Голландії наприкінці 17 ст. Її зібрав дослідник Фредерік Рюйш. Петро І був знайомим з Рюйшем, бачив його колекцію. Деякий час цар і Рюйш навіть обмінювались деякими зразками власних колекцій. Коли Рюйш надумав продати свою збірку, цар придбав її разом за ціну, що дорівнювала ціні двох вітрильників. Це стало сенсацією тих часів.

Анатомічні препарати використовували як для експонатів, так і для наукових досліджень. Науковці 18 століття діяльно вивчали проблему кордонів між нормою та патологією, потворністю. З цих досліджень з часом відокремилось декілька наукових дисциплін — ембріологія, патофізіологія, тератологія, фізіологія тощо.

Більша частина анатомічних препаратів при цьому була зіпсована. Але пам'ять про унікальну колекцію Фредеріка Рюйша не зникне. Голландські науковці разом з музейниками Кунсткамери роблять — Віртуальний музей Рюйша на сайті музею. Частка ж оригінальних експонатів виставлена в бароковому залі музею в барокових же шафах, як свідоцтво рівня європейської науки на зламі 17-18 століть.

Зразок ронго-ронго

Зразки ронго-ронго зроблені з використанням дерева тороміро. В музеях світу збережено близько двадцяти п'яти їх зразків. Традиційно їх нумерують літерами латини.

Нещастя в тім, що обірвані майже усі легкі засоби дешифрування цієї системи писемності. Бо ще у 1862 році більшість працездатного населення острову Пасхи, тобто майже всі, що володіли знаннями і могли читати кохау ронго-ронго, були захоплені і вивезені у рабство в Чилі. Для рабовласників Чилі письменні з острова вартості як носії незвичної цивілізації не мали.

Власні зразки писемності ронго-ронго має й Кунсткамера.

• 
• 
  Скульптури острова Пасхи
• 
  Російський вітрильник в Тихому океані

Фотостудія у 1850 році

Музейний заклад має багатющий фотоархів. Адже громіздкі архітектурні споруди чи краєвиди неможливо перевезти в музеї. Кунсткамера має близько 800.000 фотознімків від початку фотофіксацій у 19 столітті до творів сучасних фотомайстрів. Очільники музейного закладу ініціювали оцифровку фотоархіву, аби зробити і його доступним для вивчення науковцями та для ознайомлення широкому загалу.

Кількість відсканованого матеріалу у 2009 році досягла позначки 70.000 зразків. Праця продовжена, а частку відсканованих фотоматеріалів почали викладати в інтернет. Матеріали розділені за народами, за сюжетами, за територіями та за прізвищами авторів, якщо ті відомі.

Кунсткамера — один з музейних закладів, де розпочато запровадження нових технологій. В залах музею разом з оригінальними експонатами встановили сенсорні монітори, де є енциклопедична частина, фотоілюстрації, аудіо- та відео-розділи. Створений електронний опис виставлених експонатів, а на моніторі є можливість розгляду експонатів з різних боків.

• Кабінет курйозів
• Медальєрне мистецтво

• Vladimir Romanovich Arsenyev. 1999. Le musée d'Anthropologie et d'Ethnographie Pierre-le-Grand à Saint-Pétersbourg.
• Дмитриев В. К. Архитекторы Санкт-Петербурга. — СПб.: КОРОНА принт, 2007.
• Сборник «Эрмитаж за 200 лет (1764–1964)», Л.-М, 1966
• Павленко Н. І. «Пётр Великий», М, «Молодая гвардия», 1976
• Кондратов А. М. Великаны Острова Пасхи. — М.: Советский художник, 1966

• www.kunstkamera.ru — офіційний сайт музею антропології й етнографії (рос.)
• Інформація щодо музею на сайті Музеїв Росії
• Кунсткамера^{[недоступне посилання з вересня 2019]} на сайті «Архитектура России»
• Історія і фотографії будинку Кунсткамери. Як дістатися