Гінзбург Михайло Давидович

Народився 3 листопада 1952 року в м. Харків у сім'ї службовців: батько — Гінзбург Давид Мойсейович (1914—1980), мати — Естрін Белла Самойлівна (1918—2007).

Закінчивши 1969 року фізико-математичну школу, вступив на фізичний факультет Харківського державного університету ім. О. М. Горького (нині — Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна), який закінчив 1974 року з відзнакою за спеціальністю «фізика». За призначенням працював учителем фізики у середній школі (1974—1977). а з 1977 року — інженером і старшим інженером в інституті «Важпромавтоматика».

З 1982 року працює в науково-дослідних установах нафтогазового комплексу: інституті НДПІАСУтрансгаз (з 1982—2007), а після його зліквідування у ДП «Науканафтогаз» (січень — жовтень 2008), Харківському територіальному центрі НВЦ «Техдіагаз» (листопад 2008—2009 рр.), Інституті транспорту газу (з 2010 року) на посадах старшого інженера, старшого наукового співробітника (з 1983 року), завідувача сектору (з 1986 року), відділу (з 1989 року), Термінологічного центру (з 2001 року), Нормативно-термінологічного центру (з 2005 року), завідувача відділу (січень — жовтень 2008), заступника начальника відділу (листопад 2008—2009), начальника відділу (з 2010 року).

Ще в університеті, виконуючи курсову і дипломну роботу під керівництвом доктора фізико-математичних наук професора Льва Елєазаровича Паргаманіка, почав розробляти квантовостатистичні методи розрахунків проміння низькотемпературної плазми. Спрямувати ці дослідження на практичні потреби метрології дав змогу вступ 1976 року до заочної аспірантури при Харківському науково-дослідному інституті метрології (науковий керівник кандидат фізико-математичних наук Віталій Євгенович Фінкельштейн), яку закінчив 1980 року з поданням дисертації на захист. У дисертаційній роботі створено квантовостатистичну теорію для розрахунків форми ліній водню та водневого континууму, а на її основі розраховано таблиці інтенсивності проміння плазми водню в області ближнього та вакуумного ультрафіолету, що їх використовували для калібрування водневих плазмових випромінювачів в Харківському науково-дослідному інституті метрології та Інституті високих температур АН СРСР (м. Москва). Цю дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук М. Д. Гінзбург захистив 5.01.1983 в спеціалізованій вченій раді Інституту високих температур АН СРСР (м. Москва)[2].

1982 року за запрошенням директора інституту НДПІАСУтрансгаз Володимира Васильовича Дубровського М. Д. Гінзбург перейшов у підрозділ систем автоматизованого проектування (САПР), що його заснував кандидат технічних наук Володимир Борисович Шифрін. Після передчасної смерті В. Б. Шифріна 1986 року М. Д. Гінзбург очолив цей підрозділ, науковим доробком якого стало сімейство САПР комплексу технічних засобів «Сапфір» («Сапфір-81», «Сапфір-84», «Сапфір-87», «Сапфір-89» на ЄС ЕОМ, АРМ «Сапфір-91» та АРМ «Сапфір-92» на персональних комп'ютерах). За розроблення системи «Сапфір-87» 22.07.1988 М. Д. Гінзбурга нагороджено срібною медаллю ВДНГ СРСР.

З 1984 по 1992 роки за допомогою систем сімейства «Сапфір» проектні інститути Мінгазпрому СРСР виконали понад 120 проектів телемеханізації та автоматизації об'єктів транспортування газу, зокрема для магістральних газопроводів:

• «СРТО — Сургут — Омск»
• «Кременчук — Ананьїв — Чернівці — Богородчани»
• «Єлець — Кременчук — Кривий Ріг»
• «Курськ — Київ»
• «Ананьїв — Тирасполь — Ізмаїл»
• «Північний Кавказ — Закавказзя»
• «Ямбург — Тула»
• «Ямбург — Західний кордон СРСР»
• «Ямбург — Єлець»
• газопроводи-відводи
• конденсатопровід «Оренбург — Сизрань».

Також автоматизовано розроблено бази уніфікованих проектних рішень систем телемеханізації для газопроводів «Ямал-Захід», «СРТО-Торжок», що їх впроваджено в проектних інститутах галузі[3].

Науковий доробок систем «Сапфір» узагальнено в докторській дисертації на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук, яку М. Д. Гінзбург захистив 07.04.1994 у спеціалізованій вченій раді Харківського політехнічного інституту (нині — Національний технічний університет «Харківській політехнічний інститут»)[4].

1995 року підрозділу інституту НДПІАСУтрансгаз на чолі з М. Д. Гінзбургом поставили завдання сформувати єдину та однозначно зрозумілу для фахівців нафтогазового комплексу автентичну українську термінологію[5].

На виконання програми, затвердженої НАК «Нафтогаз України», розроблено серію з 19 тримовних російсько-українсько-англійських тлумачних словників, з яких 12 було надруковано. За «Тлумачний словник-довідник з автоматизації, телемеханізації та використання обчислювальної техніки для працівників газової промисловості» М. Д. Гінзбург отримав премію УНГА ІІ ступеня за 1998 рік[6].

З 2000 року очолив розробляння національних термінологічних стандартів для нафтогазового комплексу, з яких протягом 2004—2008 років затверджено шість (їхній перелік наведено нижче). М. Д. Гінзбург був членом Науково-технічної комісії (НТК) з питань термінології при Держстандарті України.[7]

Відділ, що його очолював М. Д. Гінзбург, 2000 року було реорганізовано в галузевий Термінологічний центр, а з 2005 року його функції було розширено і він став Нормативно-термінологічним.

Як завідувач центру М. Д. Гінзбург розробив методику, керував проведенням і особисто проводив термінологічну експертизу проектів нормативних документів перед їх затвердженням та навчально-методичної літератури перед поданням на грифування. На шпальтах 13 фахових видань, зокрема «Нафтова і газова промисловість», «Стандартизація, сертифікація, якість», «Ринок інсталяцій», «Електроінформ», «Метрологія та прилади» у спеціальних рубриках з 2000 по 2012 р. надрукував близько 200 термінологічних консультації і порад, у яких стисло викладено основні правила сучасного українського наукового і ділового стилю, положення чинних нормативних документів, дано відповіді на складні питання, що виникають у фахівців. Зініціював створення електронного консультпункту, що виріс у термінологічний сайт, на якому подано засадничі матеріали з питань термінології та термінологічні поради, що дає змогу оперативно донести їх до найширшого кола користувачів, предусім до молоді[8].

Під науковим керівництвом і за безпосередньої участі М. Д. Гінзбурга 2004 року створена та постійно розвивається автоматизована інформаційно-пошукова система чинних повнотекстових нормативних документів (система Hammer), користувачами якої у 2012 році є понад 800 працівників ДК «Укртрансгаз», та постійно актуалізується її база даних[9].

З 1988 року М. Д. Гінзбург за сумісництвом викладає у вищих навчальних закладах: Українській інженерно-педагогічній академії (1988—2011) та Харківському національному університеті радіоелектроніки (з 1994 року). 1991 року йому присвоєно вчене звання доцента, 1995 — професора кафедри інформатики та обчислювальної техніки[10].

Має понад 500 публікацій, зокрема 12 монографії, 1 довідник, 7 навчальних посібників із грифом Міністерства освіти України, 17 свідоцтв на комп'ютерні програми й бази даних. Повні тексти праць з нормативно-термінологічного забезпечення подано на сторінці «Хто є хто?» сайту Технічного комітету стандартизації науково-технічної термінології.