Українська інженерно-педагогічна академія

Рішення Ради Міністрів УРСР від 24 січня 1958 р. № 62 про створення в Харкові Українського заочного політехнічного інституту (УЗПІ) було реалізовано наказом Міністерства вищої та середньої освіти УРСР від 21 лютого 1958 р. № 78. Перед новоствореним вишем країни стояло завдання підготовки інженерних кадрів для відбудованої після Німецько-радянської війни промисловості, а також покращення заочної та вечірньої форми навчання для забезпечення господарства висококваліфікованими фахівцями та раціонального використання трудових ресурсів.

На час заснування інститут мав вісім факультетів: енергетичний, електрофізичний, будівельний, інженерно-економічний, гірничий, металургійний, машинобудівний, хіміко-технологічний, на яких проводилося навчання за 52 спеціальностями, у грудні 1958 року було відкрито ще три спеціальності.

Наказом Міністерства вищої та середньої освіти СРСР від 11 лютого 1958 р. № 34-к директором інституту був призначений к.т. н. доц. Воробйов Сергій Олександрович. Саме на його плечі лягла левова частина роботи з організації навчального процесу та розбудови інституту.

Воробйов С. О. народився в 1906 році в м. Харкові. Трудову діяльність розпочав у 1920 року. У 1928 році вступив до Харківського вечірнього робочого машинобудівельного інституту, по закінченню якого отримав кваліфікацію інженера-механіка. До 1941 року він працював на різних посадах Харківських заводів (інструментальний, паровозобудівний, верстатобудівний, «Поршень») і паралельно працював викладачем у ВНЗ Харкова. Під час Німецько-радянської війни, перебуваючи в евакуації, працював викладачем Харківського механіко-машинобудівного інституту та надавав консультації заводам щодо виготовлення військової техніки. Після повернення колективу інституту до Харкова С. О. Воробйов поєднував педагогічну й науково-дослідну діяльність, відбудовуючи й реорганізовуючи Харківський турбогенераторний завод. У 1950 року Воробйов С. О. став деканом факультету вечірнього навчання Харківського політехнічного інституту, з цієї посади він був призначений ректором УЗПІ.

На час заснування інститут був розташований в одному приміщенні площею 180 м 2.

У 1961 році було проведено перший набір в аспірантуру (15 аспірантів з відривом та без відриву від виробництва).

Андреєв Г. Я. — ректор УЗПІ з 1964 по 1978 р.

З січня 1964 р. по 1978 рік ректором УЗПІ був Андреєв Георгій Якович, який зробив великий внесок у розбудову інституту. Андреєв Г. Я. народився у Тамбовській губернії в 1910 році, з чотирнадцяти років розпочав трудову діяльність. У 1933 році без відриву від виробництва закінчив Луганський машинобудівний інститут, де продовжував працювати на керівних посадах. У 1937 році був заарештований, але в 1938 звільнений. На початку війни разом із заводом був евакуйований до Омська, де працював начальником танкового цеху. Із 1943 року очолював найбільші машинобудівельні заводи СРСР, з 1950 року розпочав викладацьку діяльність.

Як досвідчений керівник-виробничник, значну увагу приділяв зміцненню матеріально-технічної бази інституту та підвищенню наукового рівня його кадрового складу. Уже в 1964 році за рахунок реконструкції старих корпусів та будівництва нових робочі площі інституту було збільшено до 5403 м².

У ці роки до інституту було запрошено ряд провідних спеціалістів-науковців із Харківських ВНЗ та провідних спеціалістів-практиків із найбільших підприємств: професори Іванов В. В., Нестеров П. П., Федорова З. М., Давидов С. Г., Ковальський Б. С., Коган Б. І., Левін Я. А., Токар І. Я., Колобков Д. О., Осмоловський П. Ф., Чеботарьов М. А., Засорін А. І., Безуглий В. Д. та інші.

Якщо у 1959 році штат викладачів становив 101 особу, з них 1 професор, 37 доценти та кандидати наук (навчалося 7637 студентів), то в 1969 році кількість викладачів нараховувала 371 особу, в тому числі 11 професорів та докторів наук, 183 доцентів та кандидатів наук (навчалося 16087 студентів).

У 1966 році в інституті розпочався перший набір студентів на денне навчання.

У 1976 році була створена спеціалізована Вчена рада із захисту кандидатських, а у 1977—1993 рр. — із захисту докторських дисертацій.

Наказом Міністерства вищої освіти УРСР від 25 серпня 1978 року ректором інституту було призначено Станіслава Федоровича Артюха. Він народився 23.07.1936 року в Червоноармійському районі Запорізької області в родині шкільних педагогів. У 1958 році відмінно закінчив Харківський політехнічний інститут. З 1958 по 1970 роки працював у спеціалізованому конструкторському бюро гідротурбін Харківського турбінного заводу: брав безпосередню участь у проектуванні систем автоматики та їх регулюванню для ряду ГЕС України та за кордоном (Норвегії, Польщі, Болгарії). У 1967 році захистив кандидатську дисертацію, у 1970 році Станіслав Федорович перейшов на роботу до Українського заочного політехнічного інституту, де пройшов шлях від старшого викладача до ректора УІПА. За час його керівництва значно збільшилася матеріально-методична база академії, поширилися міжнародні зв'язки.

Професор, д.т. н. С. Ф. Артюх створив наукову школу в галузі автоматичного регулювання гідроагрегатів, видав понад 200 наукових праць, 20 з яких друкувалися у закордонних виданнях, він автор 10 винаходів і має 2 патенти. С. Ф. Артюхом написано 2 монографії, 2 підручника та 10 навчальних посібників.

10 жовтня 1982 року на підставі Постанови ЦККП та РМ України УЗПІ було присвоєно ім'я Івана Захаровича Соколова (колишнього І секретаря Харківського Обкому партії).

З 1982 року припинено прийом студентів на вечірню форму навчання, а у 1986 відбувся останній їх випуск.

У середині 80-х років інститут став провідним науковим закладом України з інженерно-педагогічної освіти, значно збільшився денний навчальний контингент студентів. У зв'язку з цим у 1990 році УЗПІ був перейменований у Харківський інженерно-педагогічний інститут.

У 1994 році виш пройшов акредитацію, отримав IV рівень і статус Української інженерно-педагогічної академії (далі — УІПА), покликаної вирішувати завдання реформування вітчизняної професійної освіти.

У 1999 році Україна була прийнята до Міжнародного товариства інженерної педагогіки (IGIP). У жовтні цього ж року на міжнародному симпозіумі IGIP було прийнято рішення про створення національного моніторингового комітету при УІПА.

У 2000 році в УІПА на правах факультету було створено Центр інженерної педагогіки для підвищення кваліфікації викладачів технічних ВНЗ за системою Міжнародного товариства інженерної педагогіки (IGIP).

У 2002 році ректором академії було призначено Олену Едуардівну Коваленко.

• головний корпус — розміщений ректорат академії та адміністрація;
• 1 корпус — розміщені енергетичний факультет, технологічний факультет та факультет комп'ютерних технологій в управлінні та навчанні;
• 2 корпус — розміщені факультет міжнародних освітніх програм, факультет інтегрованих технологій в виробництві та освіті, наукова бібліотека та читальна зала;
• 3 корпус — розміщені приймальна комісія, спортивна та тренажерна зали;
• 4 корпус — розміщений факультет економічних, управлінських та освітніх технологій, актова зала, їдальня;

стадіон;

• 3 гуртожитки.

В академії навчається близько 10000 студентів, з яких денного навчання — 4200, заочного —5800; навчання здійснюється на 5 факультетах: енергетики, енергоощадних технологій і автоматизації енергетичних процесів; комп'ютерних і інтегрованих технологій в виробництві та освіті; технологічному; міжнародних освітніх програм; економічних, управлінських та освітніх технологій, до складу яких входять 18 кафедр, та навчально-наукові професійно-педагогічні інститути в містах Бахмут та Слов'янськ.

У містах Кривий Ріг, Енергодар діють навчально-консультаційні пункти УІПА на базі навчальних закладів цих міст.

• Інститути:
  • Навчально-науковий професійно-педагогічний інститут, розташований у містах Бахмут та Слов'янськ;
  • Стахановський навчально-науковий інститут гірничних та освітніх технологій.
• факультети:
  • енергетики, енергоощадних технологій і автоматизації енегретичних процесів;
  • економічних, управлінських та освітніх технологій;
  • технологічний;
  • міжнародних освітніх програм;
  • комп'ютерних і інтегрованих технологій в виробництві та освіті.

В Українській інженерно-педагогічній академії відкрито дві спеціалізовані вчені ради для захисту дисертацій:

К.64.108.01 — з правом прийняття до розгляду та проведення захистів дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 — теорія та методика навчання з технічних дисциплін та кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.03 — інженерна психологія, психологія праці. Голова ради — доктор педагогічних наук, професор Коваленко О. Е.

Піднімально-транспортні машини — з правом прийняття до розгляду та проведення захистів дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.05.05. Голова ради — доктор технічних наук, професор Несторов А. П.

• Нестеров А. П. — член-кореспондент АН СРСР.
• Давидов Б. Л. — лауреат Державної премії СРСР.
• Литвин О. М. — лауреат Державної премії України в галузі науки і техники.
• Арпентьєв Б. М. — вчений у галузі складання і якості в машинобудуванні.
• Малицький І. Ф. — вчений у галузі теплового складання в машинобудуванні, антифашистський діяч. Почесний громадянин міста Харкова 2017[1].

• Мостовий П. І. — міністр, Голова Держкомітету матеріальних ресурсів УРСР;
• Єфремов В. П. — міністр зв'язку УРСР;
• Тополов В. С. — міністр вугільної промисловості УРСР;
• Потапов В. І. — депутат Верховної Ради України;
• Рева Д. О. — народний депутат України.

• Дерментлі Федір Семенович (1937—2013) — український промисловець, економіст, генеральний директор ВАТ «Харцизький трубний завод» з 1986 по 2013 рік, кандидат економічних наук, повний кавалер ордена «За заслуги», кавалер ордена князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня, почесний громадянин міста Харцизька.
• Громович Юрій Володимирович (1983—2019) — солдат ЗСУ, учасник російсько-української війни.
• Курашик Віталій Володимирович — Народний депутат України 1 скликання, Голова Ради Міністрів АР Крим, Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Білорусь в Україні.

• Рейтинг університетів України «Топ-200 Україна» 2007 р. — 77 місце;
• Рейтинг вишів від ЮНЕСКО «Топ-200 України» 2011 р. — 74 місце;
• Рейтинг вишів України «Компас 2011» — Загальний рейтинг — 10 місце;
• Рейтинг вишів України «Компас 2012» — Зведений рейтинг — 10 місце;
• Рейтинг офіційного видання МОНМС «Освіта України» 2012 р. — глобальний критерій рейтингу (IPI) у групі педагогічних, гуманітарних, фізичного виховання та спорту ВНЗ — 0,895;
• Рейтинг газети «Сегодня» 2012 р. — 10 місце серед ВНЗ з найкращою підготовкою за інженерно-технічними спеціальностями, IT-спеціальностями, за економічною підготовкою.
• «Webometrics Ranking of World Universities» — серед ВНЗ України 57 місце, у світі 7082 місце (2016 р.)

• Наукова бібліотека Української інженерно-педагогічної академії

• Офіційний сайт
• Дистанційна освіта
• Розклад занять, навчальні плани
• Інформаційні ресурси бібліотеки
• Електронний архів
• УІПА на maps.google.

Артюх С. Ф. История УИПА. — Харьков: Прапор, 2007. — 352 с.