Гірнича промисловість Марокко

У 1990-і роки частка гірничодобувної промисловості у ВВП становить бл. 3%. М. поряд зі США займає провідне місце по видобутку фосфоритів, продукує свинець і барит в концентратах, срібло і флюорит. Промислове значення мають родовища залізняку, свинцю, марганцю, кобальту, міді, цинку. В кінці ХХ ст. на гірничодобувну пром-сть припадало бл. 25% загального обсягу пром. продукції країни. У М. є підприємства гірничорудної, гірничохімічної і паливної галузей, підприємства по видобутку неметалічної сировини і буд. матеріалів. Частка фосфоритових підприємств в гірн. пром. 70-90%. Гірн. пром-сть забезпечує внутр. потреби країни своєю продукцією, крім нафти, азбесту, графіту, каоліну і деяких буд. матеріалів. Значна частина продукції експортується (бл. 1/3 всіх валютних надходжень від експорту), осн. експорт — фосфати, концентрати руд кольорових металів.

Фосфорити. Марокко є провідним виробником фосфоритів (3-є місце у світі з виробництва і 1-е з експорту, головний імпортер — США). Фосфорити, що розробляються в районі Юсуфії і Хурібги, розташованому в зоні «фосфоритного плато», відрізняються дуже високою якістю, як і фосфорити родовища Бу-Краа на території Західної Сахари. Таким чином, основу гірничохімічного виробництва країни складають саме фосфорити (табл. 1). Загальний річний видобуток фосфоритів планується збільшити до 63,5 млн т у 2003. Найбільший район по видобутку фосфоритів — Улад-Абдун (родов. Хурібга, 17,6 млн т). Розробка в основному ведеться відкритим способом.

Таблиця 1. — Динаміка видобутку і виробництва фосфоритових продуктів в Марокко, тис.т

З паливних корисних копалин М. видобуває нафту (з 1924), природний газ, вугілля.

Нафта і газ. Так як широкомасштабна нафтогазорозвідка привела до виявлення лише декількох незначних родовищ, і країні доводиться заповнювати внутрішні потреби в нафті і природному газі за рахунок імпортної закупівлі. Газопровід Магриб — Європа для подачі газу в Іспанію дозволяє користуватися багатими ресурсами природного газу Алжиру. Проте пошуки нафти продовжуються, при цьому особлива увага приділяється прибережному шельфу Атлантичного океану. Нафтопереробні заводи побудовані в Касеме і Мохаммедії.

Вугілля. З 1940-х років ведеться розробка родовищ кам'яного вугілля в районі Джерада, але внаслідок виснаження вугільних пластів обсяги вуглевидобутку постійно знижуються.

Золото і срібло. Пром. видобуток Au і Ag в концентратах ведеться з 1920. Бл. 2/3 благородних металів отримують з руд мідних, мідно-поліметалічних і свинцево-цинкових родов., понад 1/3 — із золото-срібних і власне срібних руд.

Мідь. Видобуток мідних руд і виробництво мідного концентрату ведеться з часу освоєння родов. Азгур. Спочатку (1923–1940) розроблялися молібден-вольфрамові, а потім (1940–1971) міднорудні поклади цього родовища. На півдні країни розроблялися родов. Бу-Скур, Талаат-Нуаман, Джебель-Клах, Вансимі, але виробництво міді в концентратах не перевищувало 8,3 тис.т на рік (1970–1981) і різко збільшилося після освоєння родов. групи Бу-Гаффер, Блейда, Тіззерт, Тазалагт (1982–1984). М. експортує мідні концентрати в Бельгію, Фінляндію, ФРН та Іспанію.

Поліметали. Пром. видобуток свинцево-цинкових руд в М. ведеться з 1920. У кінці ХХ ст. працювало бл. 15 рудників. Найбільші — «Беддіан» (Туїссит) і «Уед-Мокта» розташовані в районі Уджда в Зоні Горстів, «Зейда», «Аулі» і «Мібладен» — в районі Мідельт у верхів'ях р. Мулуя; «Джебель-Авам» — в Центр. Марокко.

Флюорит. Осн. видобуток флюориту зосереджено в Центральному М. Найбільше родов. Ель-Хаммам розробляється з 1960-х р. Видобуток руди здійснюється підземним способом. Руда збагачується, концентрат містить 98% CaF2. Експлуатується також родов. Джебель-Зрахіна в пров. Хеміссет. Концентрат експортується в осн. в Канаду, США, ФРН.

Металічні корисні копалини. Залізняк видобувають на родов. Віксан (бл. 1 млн т руди на рік), Сетолазар і в пров. Хеніфра. Руди збагачують. Марганцеві руди добуваються на півдні країни в районі Іміні (Антиатлас). Переважають низькосортні руди. Руди стибію видобувають на родов. району Кеф-Нсур в Центр. М. У незначних кількостях добувають руди молібдену, вольфраму і олова. Видобуток бариту ведеться в центр. і півд. районах країни. Найбільшим є рудник «Джебель-Зельму» (250 тис.т руди на рік). Баритовий концентрат експортується в осн. в США, Велику Британію, Нідерланди.

На початку XXI ст. провідним продуцентом металічних к.к. та флюориту в Марокко є гірничодобувна фірма Managem (табл. 2).

Таблиця 2. — Динаміка виробництва деяких металів та флюориту провідної фірми Managem в Марокко, т.

Managem володіє (або має частку): • кобальтовою компанією CTT (100%), металургійним виробництвом Bou Azzer (CMBA); • сріблодобувною компанією Soc. Metallurgique d'Imiter — SMI (73,4%); • фірмою Cie Minière de Guemassa (CMG); • золотодобувною компанією Akka Gold Mining (AGM): CMG (60.38%) і Managem (23.56%); • частково — геологорозвідувальною компанією Semafo, яка є провідною в пошуках на золото в Зах. Африці.

Інші корисні копалини. Розробляються родов. кам'яної солі в районах Тадла і Зіма (на схід від м. Сафі). Нерудна індустріальна сировина представлена сукновальною глиною (р-н Таурірт), кварцовими пісками (р-н Мекнес), гіпсом (р-ни Юсуфія, Муассат і Сіді-Ахмед-Тіджі). На родов. Кеттара добувають кускову червону вохру та лімоніт, які збагачують гравітацією. Добувають також пуцолани пемзи, доломіт, мармур, слюду, пірофіліт, азбест, перліт, польові шпати, керамічні глини, графіт.

Розвитком гірн. промисловості в нац. масштабі керує Міністерство енергетики і рудників (засновано в 1977). Діють два інженерних навчальних заклади, нац. школи гірничодоб. промисловості (мм. Рабат, Мохаммедія, Марракеш, Туїссіт), які випускають гірничих інженерів і енергетиків. Проблеми розвитку гірн. промисловості висвітлюються в техн. журн. «Аль-Хандаса аль-Ватанійя». Матеріали з геології родов. нафти, природного газу і твердих к.к. публікуються в журналах «Mines, Geologic et Energie» (з 1978), «Notes et Mémoires du Service les mines et de la carte géologique».

• Корисні копалини Марокко
• Геологія Марокко,
• Історія освоєння мінеральних ресурсів Марокко,

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.