ДПЗ (Вінниця)

У Радянському Союзі було більше тридцяти підшипникових заводів. Історія вінницького вісімнадцятого (укр. ДПЗ-18, рос. ГПЗ-18), розпочалась наприкінці грудня 1962 року. Тоді було вирішено створити новий підшипниковий завод, місцем розташування обрано Вінницю. На будівництво планувалось витратити 73 мільйони карбованців. Згодом бюджет збільшили.

Вже у вересні 1963 року на технічних нарадах Вінницької ради народного господарства обговорювали створення ДПЗ-18. Було вирішено з 19 вересня приступити до очищення від рослинності території будмайданчику. Для початку там мали працювати два бульдозери та шість скреперів. Враховуючи потреби робітників, на будівництві збирались облаштувати свердловину для забезпечення водою та провести лінії електропередач. Поки це не було зроблено, електроенергію та воду подавали з Суперфосфатного заводу.

Станом на 1965 рік уже почалось будівництво головного корпусу заводу, створили блок тимчасових споруд для проживання робітників, провели частину необхідних комунікацій (дороги, залізничний шлях, а також телефонну лінію). Втім, будівництво відставало від графіку.

Протягом 1965 року було заплановано вкласти в будівництво заводу 3 560 000 карбованців, з них 1 934 000 карбованців на будівельно-монтажні роботи. Загальний річний план виконали на 32%. Серед основних причин невиконання плану: нестача збірного залізобетону, товарного бетону, робочої сили та відсутність на будмайданчику потрібної кількості механізмів, – йшлось в пояснювальній записці до річного звіту про діяльність заводу.

Офіційно Вінницький ДПЗ-18 почав працювати у жовтні 1967 року.Тоді завод внесли до списку підприємств у дії.

Великій кількості працівників, багато яких приїжджали на роботу з інших міст, потрібно було житло. На житлове будівництво було виділено 100 мільйонів карбованців. А сам процес житлового будівництва запустили в 1967 році. Для цього директор заводу попросив у міськвиконкому закріпити за ДПЗ ділянку в районі Водоканалу по вулиці Київській. Там планували створити 66 000 метрів квадратних житлової площі, дитячі садки на 750 місць та лікарню на 300 ліжок. Однак та ділянка вже була забудована. Аби звести там багатоквартирний будинок, було необхідно знести 374 приватних будинки, де проживали 593 родини. А на переселення цих родин та компенсації потрібно було витратити 4 мільйони карбованців.

Сучасна житлова забудова по вулиці Сергія Зулінського виникала переважно, як житло для працівників ДПЗ-18. Все починалось з гуртожитків, побудованих ще в 1964-65 роках.

В 70-х на заводі працювало близько п’яти тисяч людей. З них 2148 жінок та 2622 чоловіки. Також там працювало дев’ять людей з інвалідністю. Така велика кількість працівників частково була обумовлена помилкою при проектуванні заводу. В первинному проекті передбачалось встановлення автоматичних ліній виробництва, проте, в подальшому ці лінії частково замінили на потокові. Саме це і призвело до необхідності збільшити кількість працівників у 1,5 разів. На те, що це була саме помилка вказує той факт, що решта проекту не змінилась: не було збільшено площу та кількість побутових приміщень.

У 80-х роках Вінницький ДПЗ-18 перебував на піку своєї потужності. Тут працювало понад шість тисяч працівників, а продукції протягом року виготовляли на 70-80 мільйонів карбованців (близько 60 мільйонів підшипників).

В 90-х завод приватизували. Значною мірою падіння попиту на підшипники пов’язують з тим, що Росія ввела ПДВ на українську продукцію в 1997 році[8]. Потужності заводу були завантажені лише на 6% і підприємство терпіло значні збитки.

В 2007 році роботу підприємства було зупинено, а на початку 2008-го прийнято рішення про ліквідацію. Останнім днем Вінницького підшипникового заводу вважають 14 липня 2009 року, коли колектив підприємства влаштував свої останні збори[13].   

Після ліквідації заводу від колишнього ДПЗ-18 залишилось лише декілька будівель. Найбільша з них розташована вздовж вулиці Сергія Зулінського. Впритул до лівого боку будівлі розташувалось СТО, решта території покинута.[9]

7 червня 2017, в місті Вінниця на території Державного підшипникового заводу спалахнула пожежа.

У Вінниці горить колишній ГПЗ-18. Пожежа почалася близько 13.00. У 13.22 прибули три машини рятувальників. Одна тут же розвернулася і поїхала. Дві інші досі борються з вогнем, — написала на власній сторінці в Facebook Ірина Бещаснюк.

На відео, яке опублікувала журналістка видно, що в небо піднімається густий дим. На місці пожежі працювали спецтехніка та бійці Державної служби з надзвичайних ситуацій.[2][20]