Дават
Да'ват (араб. دعوةدعوة — заклик, запрошення) — проповідь ісламу, прозелітизм. Мусульманин, який займається даватом (даї, мн. дуат) може бути класифікований в деяких випадках, як ісламський еквівалент місіонера[1] .
Історія
Дават вживається в Корані в сенсі призову до мертвих піднятися на День Суду[2]. В цілому слово "дават" використовується в Корані у сенсі запрошення жити згідно з Божою волею. Таким чином, у перші століття ісламу, це слово найчастіше використовували нарівні з шаріатом і релігією. В основі проповіді лежить приклад Мухаммада, який протягом 23 років вів проповіді серед своїх одноплемінників. У 628 р. між мединськими мусульманами і мекканськими многобожниками було укладено перемир'я, яке стало найважливішим етапом поширення ісламу на Аравійському півострові. Завдяки цьому мусульманські проповідники, направлялися до різних племен по всій Аравії і за 2 роки змогли привести в іслам стільки людей, скільки не було протягом 18 років[3].
Цілі
В ісламській теології, метою призову є інформування мусульман і немусульман про поклоніння Богу і життя ісламського пророка Мухаммада, а також заклик до прийняття ісламу[4]. За допомогою давата Мухаммед поширював послання Корану, а після нього його послідовники взяли на себе обов'язок заклику до людей свого часу[4].
Основи давата
В основі давата лежить принцип грамотності і доброзичливості проповідників[3], що має на меті будь-якими засобами збільшити кількість послідовників і пожертвувань священикам. До проголошених принципів давата відносяться:
Сучасні рухи
Сучасне життя не підтверджує важливість давата, так як останнім часом зросло негативне ставлення різних ісламістів до засобів масової інформації. Активну роботу по давату ведуть радикальні організації та проповідники.
- Джамаат Табліг аполітичний релігійний рух, організований 1926 році в Індії Мауланой Мухаммадом Ільясом. Головною метою руху вважається духовне перетворення в ісламі за допомогою роботи учасників на рівні широких мас людей і звернення до мусульман незалежно від їх соціального та економічного статусу з метою наблизити їх до релігійної практики ісламу, зазначеної Мухаммадом[9].
- Ахмед Кандидат — ісламський проповідник, письменник і богослов. Був відомий своїми працями з питань взаємини християнства і ісламу, творець Міжнародного центру Ісламського заклику[10].
- Закір Найк — індійський мусульманський проповідник, президент Ісламського дослідницького фонду (ИИФ), засновник Ісламської міжнародної школи в Мумбаї[11].
Примітки
- Oxford Islamic Studies Online. Oxfordislamicstudies.com. 6 травня 2008. Архів оригіналу за 18 червня 2013. Процитовано 19 вересня 2012.
- Ар-Рум 30:25
- Мухетдинов Д. В. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-5-9756-0021-9.
- Daʿwa / Canard M. // Encyclopaedia of Islam. 2 ed.
- Дациев, Абубакр (1 грудня 2012). Как правильно призывать людей к Исламу. Ислам.ру. Архів оригіналу за 28 березня 2013. Процитовано 28 березня 2013.
- Аль Имран 3:159
- Ан-Нахль 16:125
- Ибрахим 14:4
- "Таблиг джамаат" запрещен в России. .ru. Архів оригіналу за 28 березня 2013. Процитовано 28 березня 2013.
- Ахмед Дидат - жизнь, посвященная исламскому призыву. IMAM.RU. Архів оригіналу за 22 січня 2013. Процитовано 28 березня 2013.
- Dr. Zakir Naik. Islamic Research Foundation. Архів оригіналу за 10 квітня 2013. Процитовано 28 березня 2013.
Джерела та література
- Дa’ува // Словник ісламських релігійних термінів арабського походження
- О. Д. Книш. ТА'ВИЛ // Ислам : энциклопедический словарь. — М. : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. — С. 218. — 315 с. : ил. — ISBN 5-02-016941-2. (рос.)
- Хайретдинов М. З. {{{Заголовок}}}.
- Daʿwa / Canard M. // Encyclopaedia of Islam. 2 ed. — Leiden : E. J. Brill, 1960-2005. (плати.)