Дават

Да'ват (араб. دعوةدعوة — заклик, запрошення) — проповідь ісламу, прозелітизм. Мусульманин, який займається даватом (даї, мн. дуат) може бути класифікований в деяких випадках, як ісламський еквівалент місіонера[1] .

Історія

Дават вживається в Корані в сенсі призову до мертвих піднятися на День Суду[2]. В цілому слово "дават" використовується в Корані у сенсі запрошення жити згідно з Божою волею. Таким чином, у перші століття ісламу, це слово найчастіше використовували нарівні з шаріатом і релігією. В основі проповіді лежить приклад Мухаммада, який протягом 23 років вів проповіді серед своїх одноплемінників. У 628 р. між мединськими мусульманами і мекканськими многобожниками було укладено перемир'я, яке стало найважливішим етапом поширення ісламу на Аравійському півострові. Завдяки цьому мусульманські проповідники, направлялися до різних племен по всій Аравії і за 2 роки змогли привести в іслам стільки людей, скільки не було протягом 18 років[3].

Цілі

В ісламській теології, метою призову є інформування мусульман і немусульман про поклоніння Богу і життя ісламського пророка Мухаммада, а також заклик до прийняття ісламу[4]. За допомогою давата Мухаммед поширював послання Корану, а після нього його послідовники взяли на себе обов'язок заклику до людей свого часу[4].

Основи давата

В основі давата лежить принцип грамотності і доброзичливості проповідників[3], що має на меті будь-якими засобами збільшити кількість послідовників і пожертвувань священикам. До проголошених принципів давата відносяться:

  • знання[5];
  • доброта та ніжність[6];
  • мудрість[7];
  • ясність (зрозуміла мова)[8];
  • терпіння[5].

Сучасні рухи

Сучасне життя не підтверджує важливість давата, так як останнім часом зросло негативне ставлення різних ісламістів до засобів масової інформації. Активну роботу по давату ведуть радикальні організації та проповідники.

  • Джамаат Табліг аполітичний релігійний рух, організований 1926 році в Індії Мауланой Мухаммадом Ільясом. Головною метою руху вважається духовне перетворення в ісламі за допомогою роботи учасників на рівні широких мас людей і звернення до мусульман незалежно від їх соціального та економічного статусу з метою наблизити їх до релігійної практики ісламу, зазначеної Мухаммадом[9].
  • Ахмед Кандидат — ісламський проповідник, письменник і богослов. Був відомий своїми працями з питань взаємини християнства і ісламу, творець Міжнародного центру Ісламського заклику[10].
  • Закір Найк — індійський мусульманський проповідник, президент Ісламського дослідницького фонду (ИИФ), засновник Ісламської міжнародної школи в Мумбаї[11].

Примітки

  1. Oxford Islamic Studies Online. Oxfordislamicstudies.com. 6 травня 2008. Архів оригіналу за 18 червня 2013. Процитовано 19 вересня 2012.
  2. Ар-Рум 30:25
  3. Мухетдинов Д. В. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-5-9756-0021-9.
  4. Daʿwa / Canard M. // Encyclopaedia of Islam. 2 ed. 
  5. Дациев, Абубакр (1 грудня 2012). Как правильно призывать людей к Исламу. Ислам.ру. Архів оригіналу за 28 березня 2013. Процитовано 28 березня 2013.
  6. Аль Имран 3:159
  7. Ан-Нахль 16:125
  8. Ибрахим 14:4
  9. "Таблиг джамаат" запрещен в России. .ru. Архів оригіналу за 28 березня 2013. Процитовано 28 березня 2013.
  10. Ахмед Дидат - жизнь, посвященная исламскому призыву. IMAM.RU. Архів оригіналу за 22 січня 2013. Процитовано 28 березня 2013.
  11. Dr. Zakir Naik. Islamic Research Foundation. Архів оригіналу за 10 квітня 2013. Процитовано 28 березня 2013.

Джерела та література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.