Дай-цзун (династія Тан)
Дай-цзун (кит.: 代宗; піньїнь: Dàizōng), особисте ім'я Лі Юй (кит.: 李豫; піньїнь: Lǐ Yù; 9 січня 726 —23 травня 779) — одинадцятий імператор династії Тан у 762–779 роках.
| Дай-цзун | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 18 травня 762 — 10 червня 779 року | ||
| Попередник: | Лі Хен | |
| Спадкоємець: | Лі Ко | |
| Народження: |
9 січня 727 Лоян, Henan Prefectured, Династія Тан | |
| Смерть: |
23 травня 779 (52 роки) Chang'an Districtd, КНР | |
| Поховання: | Шеньсі | |
| Країна: | Династія Тан[1] | |
| Релігія: | буддизм | |
| Рід: | династія Лі | |
| Батько: | Су-цзун[1] | |
| Мати: | Wu Shi(Daughter of Wu Ling Gui)d | |
| Шлюб: | Consort Shend[1], Consort Dugud, Q16075417?, Q11053517? і DuGu Shi(Daughter of Du Gu Chu)d[1] | |
| Діти: | Li Shi(Daughter of Li Yu)d[1], Li Shi (Leangongzhu of Tang)d, Q10905971?, Li Shi(Daughter of Li Yu)d[1], Q10941115?, Princess Shengpingd[1], Li Shi(Daughter of Li Yu)d[1], Li Shi(Daughter of Li Yu)d[1], Princess Yongle (Tang Dynasty Zong)d, Li Shi(Daughter of Li Yu)d[1], Li Shi(Daughter of Li Yu)d[1], Q16603436?, Q16603507?, Q16603514?, Q16603515?, Q16603542?, Q16603556?, Q16603625?, Princess Zhuangyi of Zhaod, Li Shi(Daughter of Li Yu)d[1], Де-цзун[1], Li Suid, Li Xiand[1], Li Xund[1], Li Jiongd[1], Li Shud[1], Li Naid[1], Li Tongd[1], Li Zaod[1], Li Liand[1], Li Kuid[1], Li Yid[1], Li Yud[1], Li Yud[1], Li Jiad[1], Li Xiad, Li Goud[1], Li Xuand, Li Yud[1], Li Miaod[1], Li Sud[1], Li Shi(Daughter of Li Yu)d[1] і Li Shi(Daughter of Li Yu)d[1] | |
Життєпис
Народився 9 січня 726 року уродині Лі Сішеня, князя Чона, майбутнього імператора Су-цзуна. Був його старшим сином. Отримав гарну освіту. Втім відкинув конфуціанство й даосизм. Більше мав прихильність до буддизму. Разом із батьком боровся проти повстанців на чолі із Ань Лушанєм, а потім родиною Ші. Після смерті батька у 762 році інша дружина Су-цзуна — імператриця Чжан — намагалася відсторонити Лі Ю від влади, зробивши імператором власного сина. Цьому завадив євнух Лі Фугуо. Зрештою Лі Ю став імператором Дай-цзуном, а імператрицю Чжан страчено.
За його правління завершилася війна по відновленню влади династії на північних китайських землях. Разом з тим у 763 році розпочалася війна з Тибетом. Війська тибетського імператора Тисрондецана захопили столицю Чан'ань й оголосили імператором Китаю двоюрідного брата Су-цзуна — Лі Ченьхуна. Дай-цзун втік з рештою військ у східні префектури. Втім того ж року китайський генерал Го Цзиі відвоював столицю. Згідно з миром, Китай втратив значні території, де розводили коней. З цього моменту їх стали купувати в уйгурів, на що йшли тисячі рулонів шовку. У 764 році відбулося повстання на території сучасної провінції Шаньсі, яке втім швидко було придушено. Проте ці події значно похитнули силу уряду.
У 764—765 роках відбулися нові військові сутички з Тибет. Водночас військові губернатори (цзєдуши) на півночі імперії стали все більш самостійними. У 768—772 роках імператор Дай-цзун намагався приборкати їх, але марно. Тоді ж відбувся конфлікт з уйгурами, які на деякий час захопили Лоян. Лише після укладання нової вигідної їм угоди залишили територію Китаю. Все це посилювало економічні складнощі. Ще напочатку свого правління Дай-цзун щоб поповнити скарбницю посилив соляну державну монополію. У 772 році він спробував впровадити монополію на чай, проте невдало внаслідок корупції провінційних чиновників. Наприкінці життя влада багатьох військових губернаторів вже передавалася у спадок, а Дай-цзун лише затверджував цей факт. Водночас посилилися позиції євнухів. Імператор останні роки приділяв розвитку буддизму в імперії, будівництву буддистських храмів. Він помер 23 травня 779 року.
Примітки
- China Biographical Database
Джерела
- Rainer Hoffmann, Qiuhua Hu: China. Seine Geschichte von den Anfängen bis zum Ende der Kaiserzeit. Freiburg 2007, ISBN 978-3793094999.