Далекомір

Відстань h до об'єкта C може бути визначена з відомих значень довжини бази l і кутів A і B

Принцип дії оптичних далекомірів засновується на вимірюванні оптичного паралакса. Таким чином, задача визначення відстаней такими далекомірами зводиться до на розв'язання задачі про рівнобедрений трикутник, у якому відомі основа (база) та протилежний (т. зв. паралактичний) кут. Розрізнюють оптичні далекоміри візуальні, світлопроекційні і проекційно-візуальні, у них паралактичний кут знаходиться відповідно між візирними лініями, осями світлових пучків і між візирною лінією і віссю світлового пучка. База може бути розташована на протилежному від приладу кінці вимірюваної відстані (далекоміри з рейками) або в самому приладі (безрейкові і внутрішньобазові далекоміри). Найрозповсюдженішими оптичними візуальними далекомірами є: ниткові, монокулярні подвійного зображення з рейками і внутрішньобазові, зі змінним і постійним паралактичним кутом, утвореним оптичним компенсатором; стереоскопічні, засновані на використанні стереоскопічного ефекту, що виникає при розгляданні предметів двома очима.

Будова і принцип роботи оптичного далекоміра

Принцип дії далекомірів активного типу полягає у вимірюванні часу, який витрачає посланий далекоміром сигнал для проходження відстані до об'єкта і назад (у порівняльній оцінці сигналів, які передаються до об'єкта і ехо-сигналів). Швидкість поширення сигналу (швидкість світла або звуку) вважається відомою. За цим принципом працюють акустичні далекоміри, радіодальноміри, електрооптичні і лазерні далекоміри.