Даніло Донаті

Даніло Донаті народився 6 квітня 1926 року в Суццарі, провінція Ломбардія вІталії. З дитинства цікавився мистецтвом, особливо літературою. Поступив на навчання до школи мистецтв Scuola d'Arte di Porta Romana у Флоренції. Під час Другої світової війни, завдяки родині, йому вдалося уникнути служби у війську. Відразу по війні він став учнем художника Оттоне Розаї у флорентійській Accademia di belle arti, але був призваний до армії.

У 1953 році Донаті втратив улюблену матір, внаслідок чого у нього настав період депресії, що тривав близько двох років, наприкінці якого він почав співпрацювати з Лукіно Вісконті та працювати в театрі. У 1959 році режисер Маріо Монічеллі доручив йому розробку костюмів для фільму «Велика війна». У 1961 році Донаті співпрацював з Роберто Росселліні, у фільмі якого «Ваніна Ваніні» був художником по костюмах. Відтоді його кар'єра стала швидко розвиватися: у 1962 році почався період його співпраці з П'єром Паоло Пазоліні.

Одночасно Донаті співпрацював з Мауро Болоньїні, Альберто Латтуадою та зі своїм другом Франко Дзеффіреллі. У 1967 році Донаті створив костюми для фільму Дзеффіреллі «Приборкання норовливої», за які був відзначений премією «Срібна стрічка». За красиві костюми епохи Відродження, створені для фільму Дзеффіреллі «Ромео і Джульєтта» (1968), Донаті в 1969 році був удостоєний своєї першої нагороди «Оскар», а також премій BAFTA і «Срібна стрічка». У 1969 році Донаті починає співпрацювати з Федеріко Фелліні. У 1977 році він отримав свою другу премію «Оскар» завдяки фільму «Казанова Федеріко Фелліні», для якого відтворив химерні та багаті костюми XVIII століття. У 1986 році Донаті був відзначений преміями «Давид ді Донателло» за найкращі костюми і «Срібна стрічка» за костюми для фільму «Джинджер і Фред» Фелліні.

Також Донаті працював арт-директором в декількох фільмах, у тому числі «Хто працює, той пропащий» (1963) Тінто Брасса, «За отриману милість» (1971) Ніно Манфреді, «Франциск» (1989) Ліліани Кавані, «Маріана Укрія» (1997) Роберто Фаенца, створив костюми для американського фільму «Флеш Гордон» (1980), працював на телебаченні, створюючи костюми для міні-серіалів і телефільмів «Франциск Ассізький» (1966) Л. Кавані, «Клоуни» (1970) Ф. Фелліні, «Ностромо» (1997), «Нана» (1999), та ін.

У 1994 році Донаті почав співпрацювати з Роберто Беніньї, а фільм «Піноккіо» (2002) цього режисера став останнім, для якого Донаті створив костюми, а також виступив художником-постановником, за що в 2003 році був удостоєний (посмертно) призів «Давид ді Донателло» за найкращу художню постановку та найкращі костюми.

Донаті пробував себе і в письменницькій діяльності, опублікувавши роман (частково автобіографічний) «Комендантська година», в якій описав атмосферу часів 1940-х років у Флоренції та дні, що передували звільненню міста західними союзниками.

Данило Донаті помер в Римі 2 грудня 2001 року у віці 75 років.

• S. Masi. «Художник по костюмах і сценограф Даніло Донаті. Сценографи і костюмери італійського кіно» = Danilo Donati costumista e scenografo, in Scenografi e costumisti del cinema italiano. — L'Aquila, 1989. — Т. 1. — С. 163-68.

• Даніло Донаті на сайті IMDb (англ.)
• Stefano Masi. DONATI, Danilo. Enciclopedia del Cinema. (італ.)