Цар Едіп (фільм)
«Цар Еді́п» (італ. «Edipo re») — фільм П'єра Паоло Пазоліні 1967 року за мотивами однойменної трагедії Софокла.
Цар Едіп | |
---|---|
Edipo Re | |
| |
Жанр | притча, драма |
Режисер | П'єр Паоло Пазоліні |
Продюсер | Альфредо Біні |
Сценарист | П'єр Паоло Пазоліні |
На основі |
трагедій Софокла «Цар Едіп» та «Едіп у Колоні» |
У головних ролях |
Сільвана Мангано Франко Чітті |
Оператор | Джузеппе Руццоліні |
Композитор | Вольфґанґ Амадей Моцарт і Masaru Satod |
Художник | Луїджі Скаччаноче (декоратор) |
Костюмер | Даніло Донаті |
Кінокомпанія |
• Arco Film, • Somafis (Касабланка) |
Дистриб'ютор | Euro International Films |
Тривалість | 104 хв. |
Мова | італійська |
Країна |
Італія Марокко |
Рік | 1967 |
Дата виходу |
3 вересня 1967 (Прем'єра на ВКФ) 7 вересня 1967 (Італія) |
IMDb | ID 0061613 |
Цар Едіп у Вікісховищі |
Сюжет
Дві сюжетні лінії фільму протікають в сучасності і Давній Греції.
XX століття. В італійській родині народжується хлопчик. Батько, спостерігаючи за тим, як мати прив'язана до дитини, змучений ревнощами відносить хлопчика і залишає його в пустелі. Дія переноситься в античні часи і сюжет оповідає дещо видозмінену Пазоліні класичну трагедію Софокла.
Дитина врятована від смерті й потрапляє до двору правителів Коринфу — Поліба і Меропи. Бездітне подружжя виховало хлопчика при царському дворі як власного сина і дало йому ім'я Едіп. Юнак Едіп дізнається пророцтво оракула — він уб'є свого батька і одружиться зі своєю матір'ю. Він не знає, що Поліб і Меропа тільки його прийомні батьки і залишає Коринф, намагаючись втекти від страшного пророцтва.
По дорозі до Фів Едіп випадково зустрічає свого справжнього батька Лаія. Між ними відбувається суперечка і Едіп його убиває. Пройшовши через низку випробувань Едіп стає царем і в невіданні одружується на цариці Фів, своїй справжній матері Іокасті. Пророцтво збувається. Приголомшений Едіп, якому розкрита правда, виколює собі очі. Іокаста кінчає життя самогубством.
Фільм закінчується знову у сучасному світі. Осліплий Едіп повертається в те місце, де він народився.
В ролях
Актор(ка) | Роль | |
---|---|---|
Франко Чітті | … | Едіп |
Сільвана Мангано | … | Іокаста |
Аліда Валлі | … | Меропа |
Кармело Бене | … | Креонт |
Джуліан Бек | … | Тіресій |
Нінетто Даволі | … | вісник/Анджело |
Лучано Бартолі | … | Лай |
Ахмед Белахмі | … | Поліб |
П'єр Паоло Пазоліні | … | верховний жрець |
Франческо Леонетті | … | слуга Лая |
Джандоменіко Даволі | … | пастух Поліба |
Жан-Клод Б'єт | … | жрець |
Іван Скратулья | … | жрець |
Цікаві факти
- Натурні зйомки фільму велися в областях Венето та Ломбардія, в місті Болонья та в Марокко[1].
- Як музичний супровід фільму використано твори В. А. Моцарта, румунські народні мелодії, старовинна японська музика, російські революційні пісні під редакцією П. П. Пазоліні[1].
- Сам Пазоліні зіграв у цьому фільмі невелику роль верховного жерця.
Нагороди і номінації
- Фільм було представлено на XXVIII Міжнародному кінофестивалі у Венеції, де він номінувався на «Золотого лева» та розділив з іншим фільмом приз Міжнародної кіноконфедерації з популяризації літератури і мистецтва (СІДАЛК)[1].
- 1968 — «Золотий кубок» (Італія) за найкращу режисуру П. П. Пазоліні.
- У 1968 році «Срібна стрічка» Італійського національного синдикату кіножурналістів присуджені продюсерові Альфредо Біні та художнику-декоратору Луїджі Скаччаноче.
Див. також
Джерела
- Пазолини П. П. Фильмография // Теорема: сценарии, роман, повесть, рассказы, статьи, эссе, интервью / Н. Ставровская (составитель). — М. : Ладомир, 2000. — 671 с. — 4000 прим. — ISBN 5-86218-375-2.(рос.)
Примітки
- Пазолини.Теорема, 2000, с. 659.
Посилання
- «Цар Едіп» на сайті IMDb (англ.)
- Цар Едіп на сайті AllMovie (англ.)
- «Миф как форма существования мира» «Киноведческие записки» Ада Бернатоните. Рецензия на фильм(рос.)