Дас-Айленд – Хабшан

Дас-Айленд – Хабшан – кілька трубопроводів у Об’єднаних Арабських Еміратах, які доправляють асоційований та вільний газ офшорних родовищ до газопереробного комплексу Хабшан.

Хабшан

Дас-Айленд

Рас-аль-Кіла

Основні пункти на трасі трубопроводу

З кінця 1950-х у економічній зоні емірату Абу-Дабі почалась розробка офшорних нафтових родовищ (Умм-Шайф, Закум та інші). Певний час отриманий при цьому попутний газ спалювали, проте з 1977-го його почали експортувати через розташований на острові Дас завод із зрідження газу. У 1989-му також почалась розробка газових покладів родовища Абу-аль-Букуш, пов’язаних із пермською формацією Хуфф.[1]

А на початку 2000-х узялись за проект подачі блакитного палива на суходіл, що стало можливим завдяки активізації видобутку вільного газу на родовищі Абу-аль-Букуш, від якого до острова Дас проклали новий трубопровід довжиною 43 км та діаметром 750 мм (це вже був другий газопровід такої протяжності та діаметру, яким Абу-аль-Букуш та Умм-Шайф сполучили з Дас-Айлендом[2]). Після осушки та вилучення конденсату газ спрямовувався на суходіл по трубопроводу довжиною 150 км та діаметром 900 мм, який подавав ресурс на найбільший в країні газопереробний комплекс Хабшан. Тут провадиться остаточна підготовка, котра включає вилучення суміші зріджених вуглеводневих газів (ЗВГ) та сірководню. Запущений у 2003 році, проект був розрахований на подачу до Хабшану 18 млн м³ на добу, при цьому після вилучення зазначених вище фракцій більша частина залишкового газу закачувалась у поклади родовища Баб (на якому і розташований ГПЗ Хабшан), а біля 7,6 млн м³ на добу призначалось для постачання на теплові електростанції емірату.[3][4]

Наприкінці того ж десятиліття почалась реалізація ще одного проекту, спрямованого на збільшення поставок до Хабшану – Integrated Gas Development (IGD). Його складовою стала програма Offshore Associated Gas (OAG), в межах якої на острові Дас спорудили дві лінії осушки, розраховані на роботу з 6 млн м³ попутного газу на добу.[5] Подальше транспортування до Хабшану забезпечили за допомогою введеного у 2010-му газопровода довжиною 212 км та діаметром 750 мм. Він виходить на берег у Рас-аль-Кіла, після чого прямує на схід до Хабшану. Втім, ресурс від OAG складав лише незначну частину від загальних обсягів проекту IGD, за яким починаючи з 2014-го на майданчик Хабшан могло надходити 28 млн м³ на добу. Додаткові об’єми отримують за рахунок розробки родовища Умм-Шайф, від якого до Дас проклали ще один газопровід довжиною 38 км та діаметром 1150 мм. Він розрахований на подачу як попутного газу, так і ресурсу, видобутого з формації Хуфф.[6][7][8][9]

У 2018-му в межах першої фази проекту IGD-E (Integrated Gas Development – Expansion) подачу офшорного ресурсу збільшили з 28 до 40 млн м³ на добу. При цьому для підсилення транспортної складової уклали угоду на прокладання ще одного газопроводу довжиною 231 км (в т.ч. 117 км офшорної частини) та діаметром 1050 мм. Більша частина його траси співпадає із маршрутом прокладеного кількома роками раніше газопроводу OAG, проте кінцевою точкою є ГПЗ Хабшан 5, розташований дещо далі на схід від інших компонентів майданчику Хабшан.[10][11]