Даяна Ліверман

Даяна Ліверман народилася в Аккрі, Гана, згодом родина переїхала до Великої Британії. Вона вивчала географію в Університетському коледжі Лондона, Університеті Торонто та Каліфорнійському університеті в Лос-Анжелесі, де здобула ступінь доктора філософії (PhD) у 1984 році.

У 1982—1985 роках Ліверман була докторанткою в Національному центрі атмосферних досліджень (NCAR) у Боулдері, штат Колорадо, працювала з професором Стівеном Шнайдером. Потім викладала географію в Університеті Вісконсин-Медісон, де була пов'язана з Інститутом екологічних досліджень та в Університеті штату Пенсильванія, де була асоційованим директором у Earth System Science Center. У 1995 році Ліверман стала директоркою латиноамериканських студій Університету Арізони[5].

У 2003 році вона стала директоркою Інституту екологічних змін — центру з досліджень, викладання та просвітницької роботи з питань довкілля в Університеті Окcфорду. За п'ять років їй вдалося збільшити дохід, розмір та статус інституту, найнявши низку видатних науковців і працюючи з такими групами, як Центр Тіндал та Школа ХХІ століття Джеймса Мартіна. У 2009 році Ліверман повернулася до Аризони і працювала в Інституті охорони довкілля, до 2016 року, коли університет реструктурував керівний персонал. Даяна Ліверман входить до кількох комітетів та дослідницьких груп Національної академії наук США та міжнародного рівня.

Ліверман зробила чималий внесок у розуміння впливу людини на глобальні екологічні зміни. Її публікації та дослідження стосуються вразливості та адаптації до наслідків зміни клімату, зокрема продовольчої безпеки, кліматичної політики, пом'якшення наслідків та справедливості, особливо в країнах, що розвиваються. Вона особливо зацікавлена в політичній екології та екологічному управлінні в Америці, особливо в Мексиці.

Починаючи з 1980-х років, Даяна Ліверман вивчала вплив посух та зміни клімату на людину і продовольчі системи, наслідки зміни клімату для сільського господарства, використовуючи методи кліматичного моделювання та польових досліджень у Мексиці. Вона також досліджувала вплив неолібералізму на латиноамериканське суспільство та екологічні режими, особливо вздовж кордону між США та Мексикою[6].

В останні роки вона зосередилась на міжнародних вимірах кліматичної політики та зростанні нової вуглецевої економіки, і є частим спікером та коментатором глобальних кліматичних проблем. Ліверман очолила декілька великих спільних науково-дослідних проектів, що фінансуються переважно американськими та європейськими агенціями. У 2011 році вона була частиною групи, що обговорювала питання зміни клімату з Далай-ламою[7][8][9].

• Грант Ґуґґенгайма (2014)
• Визначні стипендії від Асоціації американських географів (2011)
• Медаль Засновників Королівського географічного товариства (2010)[10]
• Премія Мітчелла за сталий розвиток (1991)