Дводумство

Дводумство або двоєдумство[1] (англ. doublethink) — здатність дотримуватися двох протилежних переконань одночасно.

Історія слова

Термін введений Орвеллом в романі «1984» для позначення детермінованого тоталітарним суспільством стереотипу, збоченої норми, зображеної в системі мови і мовних висловлювань; стереотипу, здатну жорстко обумовлювати поведінку людей.

Орвелл у своїй антиутопії припустив, що в тоталітарному суспільстві майбутнього виникне нова ідеологія, яка об'єднає думку і слово а також новомови що обслуговує «ідеологію АНГСОЦу». Священне Дводумство Старшого Брата регулює всі думки членів суспільства.

Новомова базується на таких постулатах :

  • «Правовірність — стан несвідомий»
  • «Дводумство … є безперервний ланцюг перемог над власною пам'яттю і … підкорення дійсності»
  • «Руйнування мови» потрібно для того, щоб «стала неможливою думка»; мова повинна бути «мінімально зав'язана з свідомістю».

Дводумство — своєрідна пародія на поняття діалектика[2].

Цитати з роману «1984»

Три партійних гасла АНГСОЦу

Побудовано на понятті двозначності.

  • ВІЙНА — ЦЕ МИР
  • СВОБОДА — ЦЕ РАБСТВО
  • НЕЗНАННЯ — СИЛА

Сенс дводумства

«Дводумство означає здатність одночасно дотримуватись двох переконань, що суперечать одне одному. Партійний інтелігент знає, в який бік змінювати свої спогади; отже, усвідомлює, що шахраює з дійсністю, а проте за допомогою дводумства він запевняє себе, що дійсність залишилася недоторканною. Цей процес має бути свідомим, інакше його не здійсниш акуратно, але має бути і несвідомим, інакше виникне відчуття брехні, а значить, і провини. Дводумство — душа АНГСОЦу, оскільки партія користується навмисним обманом, твердо тримаючи курс до своєї мети, а це вимагає повної чесності. Говорити явну брехню і одночасно в неї вірити, забути будь-який факт, що став незручним і витягти його із забуття, ледь він знову знадобився, заперечувати існування об'єктивної дійсності і враховувати дійсність, яку заперечуєш, — все це абсолютно необхідно. Навіть користуючись словом „дводумство“, необхідно вдаватися до двозначності. Бо, користуючись цим словом, ти визнаєш, що шахраюєш з дійсністю; ще один акт дводумства — і ти стер це з пам'яті; і так до нескінченності, причому брехня весь час на крок попереду істини. У кінцевому рахунку саме завдяки двозначності партії вдалося (і хто знає, ще тисячі років може вдаватися) зупинити хід історії.» (Частина друга, IX: книга Ґолдштайна «Теорія і практика олігархічного колективізму», розділ 1)

Ставлення до опонента

«Ключове слово тут — біло-чорний. Як і багато слів новомови, воно володіє двома протилежними значеннями. У застосуванні до опонента воно означає звичку безсоромно стверджувати, що чорне — це біле всупереч очевидним фактам. У застосуванні до члена партії — благонамірну готовність назвати чорне білим, якщо того вимагає партійна дисципліна. Але не тільки назвати: ще й вірити, що чорне — це біле; більше того: знати, що чорне — це біле, і забути, що колись ти думав інакше. Для цього потрібна безперервна переробка минулого, яку дозволяє здійснювати система мислення, яка по суті охоплює всі інші і іменована на новоязі двоємисленням». (Частина друга, IX: книга Голдштайна «Теорія і практика олігархічного колективізму», розділ 1)

Див. також

Посилання

Джерела
  1. У перекладі Олександра Тереха вжито варіант «дводумство», у перекладі Віталія Данмера — «двоєдумство»
  2. Ернест Геллнер «Умови свободи». Архів оригіналу за 26 грудня 2013. Процитовано 25 грудня 2013.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.