Дворников Тит Якович

Тит Якович Дворников народився у 1862 році в селі Мащенки, Курської губернії. Батько, колишній державний селянин, переїхав до Харкова й займався випічкою хліба. Допомагаючи батькові у випічці і продажу хліба Тит одночасно почав займатися в харківській художній школі.

Своє навчання живопису Дворников закінчив у Одеській рисувальній школі під керівництвом Киріака Костанді.

Одним з перших, у 1893 році Тит Дворников приєднався до Товариства південно-російських художників, і не було ні однієї виставки цього товариства, яка відбулася б без творів Дворникова.

До 1896 року був вільним слухачем Академії мистецтв, після чого, в 1897 році Тит Дворніков отримав право викладання малювання, креслення та чистописання від Академії. Це право дало можливість добувати засоби для життя — Дворніков викладав у середній школі і давав приватні уроки. З 1898 року також викладав чистописання в Одеському художньому училищі.

З 1912 року Дворников — член Товариства пересувних художніх виставок, у виставках якого регулярно брав участь.

З 1913 року став викладати живопис в Одеському художньому училищі.

У 1915 році Тит Якович Дворников тимчасово очолював Міський музей витончених мистецтв.[1]

В останні роки життя Дворников став професором і керівником майстерні живопису у перетвореному до вищого навчального закладу Одеському художньому училищі.[2]

Помер Т. Я. Дворніков на 61-му році життя 28-го жовтня 1922 року, від тяжкої хвороби (рак легенів). Його поховали на старому одеському кладовищі, поряд з К. К. Костанді. Сьогодні їх могили знаходяться на 22 ділянці Другого Християнського кладовища.[3]

«Осінній сніг»

Т. Я. Дворніков — представник молодшого покоління ТПРХ, один з найпоетичніших українських художників рубежу XIX — початку ХХ ст. Насамперед це майстер ліричних, камерних пейзажів, які з любов'ю передають куточки рідної природи. Його тонкі поетичні роботи пронизані південним сонцем і степовим повітрям. У більш рідкісному для його творчості портретному жанрі він проявив себе як тонкий психолог і уважний портретист.[4]

«Куточок дачі»

Плодючістю Дворніков перевершував всіх одеських художників і регулярно брав участь у виставках, однак, як і його вчитель Киріак Костанді, жодного разу не показав робіт на персональній виставці. Першу з них організувало Товариство їм. К. Костанді після смерті художника, в 1926 році.[5]

«Зимовий день»

Роботи художника зберігаються в музеї Академії мистецтв, Державної Третьяковської галереї, Одеському художньому музеї, Одеському літературному музеї[6], Донецькому художньому музеї та багатьох приватних колекціях.

Свого часу художник М. Соломонов так писав про Т. Дворнікова «Мрійливий поет тихої природи, він одразу підкорював глядача своїми пейзажами. Тут ви не побачите тонкої віртуозності малюнка чи бравурного мазка. Малюнок губиться в загальній гамі тонів, на диво гармонійних за своєю художньою простотою, і в цій простоті є щось надзвичайне, що так підкуповує своєю безпосередністю і глибоким задушевним настроєм».

• Биография, работы