Курська губернія

Ку́рська губе́рнія — одна з центральних чорноземних губерній європейської частини Російської імперії.

Курська губернія

Герб
Центр Курськ
Утворено 1796 - 1928
Площа 43 547
Населення 2 797 000 осіб (1905)
Густота 64.2 осіб / км²
Попередники Курське намісництво
Наступники Центрально-Чорноземна область

Утворено губернію 1796 року. Центр — місто Курськ. Площа губернії становила 40 821 квадратну версту. Населення на 1897 рік становило 2 371 012 осіб.

16 жовтня 1925 року до складу УРСР від Курської губернії було передано Путивльський повіт (окрім Крупецької волості) та Криничанську і Миропільську волості Суджанського повіту.

Повіти

Курська губернія мала 15 повітів:

  1. Білгородський;
  2. Грайворонський;
  3. Дмитріївський;
  4. Корочанський;
  5. Курський;
  6. Льговський;
  7. Новооскільський;
  8. Обоянський;
  9. Путивльський;
  10. Рильський;
  11. Старооскольський;
  12. Суджанський;
  13. Тимський;
  14. Фатежський;
  15. Щигровський.

Губернатори
  • 1797—1798 — Бурнашев Іван Миколайович
  • 1798—1799 — Комбурлей Михайло Іванович
  • 1799—1803 — Верьовкін Олександр Матвійович
  • 1803—1806 — Протасов Павло Іванович
  • 1806—1811 — Прозоровський Дмитро Олександрович
  • 1811—1818 — Нелідов Аркадій Іванович
  • 1818—1826 — Кожухов Олексій Степанович
  • 1826—1830 — Лісовський Степан Іванович
  • 1830—1831 — Ганскау Яків Федорович
  • 1831—1834 — Демидов Павло Миколайович
  • 1834—1835 — Паскевич Степан Федорович
  • 1835—1839 — Муравйов Михайло Миколайович

Особливості етнічного складу населення
Населення Курської губернії за переписом 1897 року
Частка українськомовного населення в повітах Курської губернії за даними перепису населення 1897 року

Північні та центральні повіти губернії, що не були частиною Східної Слобожанщини, мали майже повністю російське населення — Фатежський 99,87 % росіян, Щигровський 99,76 %, Дмитріївський 99,18 %, Тимський 98,87 %, Курський 97,19 %, Льговський 95,15 %, Старооскольський 91,35 %.

Південні ж повіти, суміжні з Харківською губернією, які були частиною Східної Слобожанщини, мали змішане населення, подекуди з перевагою українців — так, Грайворонський населяло 58,58 % українців, Путивльський 52,52 %, Новооскільський 51,01 %.

Українці становили майже половину (47,92 %) населення Суджанського повіту, третину (34,31 та 30,09 % відповідно) населення Корочанського та Рильського повітів, п'яту частину (21,23 %) населення Білгородського повіту, десяту частину (10,74 %) Обоянського повіту. Льговський та Старооскольський повіти були «перехідними» зі смуги заселення росіян до українців, адже мали відповідно 4,48 та 8,81 % населення українців.

За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року серед чоловіків призовного віку Курської губернії українців було 23,7 %, росіян — 76,19 %, інших національностей — 0,11 %; значна частка українців була серед чоловіків призовного віку Грайворонського (56,3 %), Новооскільського (54,9 %), Путивльського (49,6 %), Суджинського (46,2 %), Рильського (41,6 %), Білгородського (34 %), Короченського (27,1 %), Старооскільського (12,2 %), Обоянського (11,2 %) та Льгівського (9,5 %) повітів[1].

Примітки
  1. Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 244, 257-258. (рос. дореф.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.