Двірник Віктор Геннадійович

Народився в Києві. Вихованець столичної дитячо-юнацької школи олімпійського резерву «Динамо», перший тренер — Володимир Онищенко. Дорослу футбольну кар'єру розпочав у 1986 році в складі дубля київського «Динамо», через надзвичайно високу конкуренцію в другій команді «динамівців» основним гравцем стати не зумів. Там же проходив і військову службу, у 1989 році, за 3 місяці до демобілізації, був «переведений» у білоцерківське «Динамо» (БЦ), яке виступало в Другій союзній лізі. У цьому турнірі відіграв 10 матчів. А вже через місяць після завершення військової служби перейшов до іншого друголігового клубу, миколаївського «Суднобудівника».

На початку 1990 року, по завершенні зимових кримських зборів «Суднобудівника», за допомогою Михайла Комана отримав запрошення від чехословацького «Хемлона». А вже в лютому був «зарахований» до складу команди з Гуменного. У команді на той час вже виступав інший вихованець київського «Динамо», Юрій Махіня. Головний тренер «Хемлона» довіряв Віктору, але перевів його з позиції півзахисника у напад команди. У перших 8-ми матчах «Гуменного» Двірник відзначився 6-ма голами, після чого його контракт викупив братиславський «Інтер Словнафт». З 1992 по 1994 рік виступав у празькій «Спарті», був гравцем групи основи. У 1993 році отримав серйозну травму шийних хребців, через що пропустив фінал останній в історії фінал кубку Чехословаччини, в якому «Спартак» з рахунком 1:5 поступилася «Кошице». Під час виступів за празький клуб Віктором цікавилися клуби з Бельгії та Франції, але домаовитися про трансфер українця зі «Спарти» вони так і не зуміли. З 1994 по 1995 рік виступав за інший празький клуб, «Богеміанс 1905».

У 1996 році перейшов до складу середняка грецького футболу, клубу «Лариса». У складі греків зіграв 13 матчів та відзначився 1 голом. Проте вже незабаром у греків розпочалися фінансові проблеми. Віктор залишив команду та почав судитися з командою щодо невиконання клубом контрактних зобов'язань. Суд українець виграв, але грецький клуб борги не виплатив, адже пішов по процедурі банкрутства. Проте вже через деякий час команда з «Ларіси» вже під іншою юридичною адресою відновила свою діяльність.

Дя отримання стабільної ігрової практики під час судової справи з «Ларісою» повернувся до Чехії, де знову захищав кольори клубу «Богеміанс 1905». У 1997 році покинув столичний клуб та перейшов до скромного нижчолігового клубу «Чеський Брод». Клуб базувався на відстані 10 кілометрів від Праги. Разом з командою дійшов до 1/16 фіналу Кубка Чехії, де «Чеський Брод» програв клубу «Яблонець» у серії післяматчевих пенальті.

У 1998 році перейшов до клубу «Младост-127» з Першої хорватської ліги, кольори якого захищав до 1999 року. З 1999 по 2000 рік виступав у клубі «Істра». Набравши гарну форму отримав пропозицію відправитися на перегляд до донецького «Металурга», пройшов з командою збори на Кіпрі, але керівництво донецького клубу вирішило не підписувати контракт з Двірником. У цей період Віктора почали турбувати пахові кільця, які він все ж зумів вилікувати. Проте через деякий період українця почали турбувати інші травми. Лікарі порадили завершити кар'єру. Незважаючи на прохання президента «Істри» у віці 31 року Віктор Двірник вирішив завершити кар'єру футболіста.