Металург (Донецьк)
«Металу́рг» (Донецьк) — колишній український футбольний клуб з міста Донецьк, заснований 1996 та розформований 2015 року[1].
Повна назва | Футбольний клуб «Металург» Донецьк | ||
Прізвисько | МетаДон | ||
Коротка назва | «Металург» | ||
Засновано | 17 червня 1996 | ||
Розформовано | 2015 | ||
Населений пункт | Донецьк, Україна | ||
Стадіон | «Металург» | ||
Вміщує | 5 094 | ||
Ліга | Прем'єр-ліга | ||
2014-15 | 8 | ||
|
Базувавшись у Донецьку, де традиційно домінував «Шахтар», «Металург» мав невелику вболівальницьку, але потужну фінансову підтримку, знаходячись у власності корпорації «Індустріальний союз Донбасу».
У сезонах 2001-02, 2002-03 та 2004-05 «Металург» посідав третє місце у Вищій лізі, а також тричі доходив до півфіналу і двічі до фіналу кубка України.
Історія
Перші роки (1996—1998)
У січні 1996 року обласна федерація футболу передала на баланс Донецького металургійного заводу футбольну команду другої ліги — «Шахтар» (Шахтарськ)[2]. У керівництва «Шахтаря» не було коштів для подальшого існування, а керівники Донецького металургійного заводу прагнули мати власну професіональну команду, якій дали назву «Металург»[3].
Дебютний напівсезон донецький «Металург» завершив на другому місці у другій лізі, поступившись лише маріупольському «Металургу», який теж пережив об'єднання — з луганським «Динамо». Друге місце не давало путівку в Першу лігу, але з огляду на те, що кременчуцький «Нафтохімік» відмовився від участі в чемпіонаті Першої ліги, було прийнято рішення розіграти вакантне місце між двома командами, що зайняли в другі місця у двох групах Другої ліги — донецьким «Металургом» та херсонським «Кристалом». На київському «Олімпійському» перемогу з рахунком 3:1 відсвяткувала донецька команда, а третій м'яч у ворота херсонців відправив майбутній наставник «Металурга» Олександр Севідов.
Участю у Першій лізі керівництво донеччан обмежуватися не збиралося. «Металург» у першому ж сезоні виграв чемпіонат з величезним відривом і разом з маріупольцями пройшов в еліту.
У своєму дебютному сезоні в еліті команду очолив Володимир Оніщенко, який до цього працював з київським «Динамо». Команда Онищенка стала справжньою грозою авторитетів. Без нормальної тренувальної бази, умов для відновлення і достатньої кількості кваліфікованих футболістів, команда посіла високе шосте місце, двічі обігравши по ходу сезону київське «Динамо» і дісталася до півфіналу Кубка країни, вибивши зі свого шляху «Волинь», донецький «Шахтар», тернопільську «Ниву» і у впертій боротьбі поступившись київському ЦСКА.
Фінансові проблеми (1998—2001)
У другому сезоні в еліті клуб продовжив стабільно виступати, навіть незважаючи на втрату цілої групи провідних футболістів і фінансові проблеми. Фінансування команди наближалося до нуля і з кожним матчем було грати все важче. Основну фінансову допомогу донецькому клубу надавав іноземний інвестор заводу ДМЗ — гонконзька фірма «Metalsrussia». Її керівник Мохаммад Захур вважав, що футбольний клуб прикрасить імідж спільного підприємства[4]. Але незабаром засновник відмовився від фінансування «Металурга» і клуб залишився без надійної опори. У серпні 1998 року пішов Онищенко, новим тренером був назначений його помічник Володимир Гаврилов, але і він незабаром команду залишив. В березні 1999 року очолив команду Ігор Яворський, який незабаром поступився місцем Михайлу Соколовському, який і завершував сезон. У цій тренерській чехарді клубу ледь вдалося зберегти прописку в еліті, зайнявши 14 місце.
У липні 1999 року «Металург» знову опинився на межі краху і Олександру Косевичу довелося виконати величезну роботу з пошуків спонсорів. Вдалося домовитися з відомим донецьким бізнесменом Михайлом Ляшком, близьким до Ріната Ахметова, який разом з партнерами, в числі яких був і підприємець Владислав Гельзін, став акціонером «Металурга». Саме команда Ляшка запросила в Донецьк Семена Альтмана, з яким у «Металурга» пов'язані найвидатніші сторінки в історії — участь у єврокубках. Поставивши клуб на ноги практично з нуля, Ляшко і Гельзін в липні 2001 року склали свої повноваження Сергію Таруті і його корпорації «ІСД», а самі заснували інший донецький клуб «Олімпік».
«Бронза» і єврокубковий дебют (2001—2002)
Клуб поступово розвивався, завдяки співпраці з «Шахтарем» Ахметова, у розпорядженні Альтмана були гравці хорошого рівня — Володимир Яксманицький, Олександр Коваль, В'ячеслав Шевчук, Валерій Кривенцов, з інших команд були запрошені В'ячеслав Чечер, Олег Матвєєв та ін. У підсумку, навесні 2002 року «Металург» вперше в своїй історії завоював бронзові медалі чемпіонату України, а разом з тим і путівку в Кубок УЄФА. Нікому раніше не вдавалося досягти такого успіху на шостий рік свого існування.
Дебютний матч у Кубку УЄФА, одразу ж після першої «бронзи», «металурги» проводили на ЦС «Шахтар» у присутності 27 тисяч глядачів. Суперником був німецький «Вердер», який вже в дебюті двічі засмутив господарів. Дубль Бернара Чутанга врятував команду Альтмана поразки, проте у повторному протистоянні бременці, у складі яких виступав їх майбутній тренер Віктор Скрипник, відправили у ворота Юрія Вірта вісім м'ячів[5][6]. Таким чином донецька команда зазнала найбільшої єврокубкової поразки в історії українського футболу.
У наступному сезоні «Металург» повторив свій успіх і знову став третім у чемпіонаті, тільки закінчувала сезон команда під керівництвом 33-річного Олександра Севідова, який став наймолодшим наставником в еліті і завоював з командою другу «бронзу». Альтман відбув в рідну Одесу. Подейкують, що Семена Йосиповича звільнив прийшовший до клубу на посаду віце-президента Дмитро Селюк, сам агент заявляє, що тренера відправив у відставку один з акціонерів Олег Мкртчан.
Ера Селюка (2003—2008)
Саме з приходом Селюка в «Металурзі» з'явилися легіонери з гучними іменами — Бернар Чутанг, Андрес Мендоса, Георгій Деметрадзе, Бобан Грнчаров, Гоча Джамараулі, Аруна Бабангіда, Ігор Лоло, Арсен Не, Рікардо Фернандеш, Йорді Кройф і навіть Аїлтон. Він же займався і пошуком нових тренерів для «Металурга», найгучнішим з яких став перехід Ко Адріансе з «Порту». Голландець успіху не добився і по ходу сезону покинув команду, як не добилися успіху його співвітчизники — Тон Каанен і Віллем Фреш. У Селюка були хороші зв'язки в Бельгії і Нідерландах, тому часто «Металург» проводив підготовку до сезону в цих країнах, а новачків для донеччан Селюк брав з клубів Бенілюксу. Але головним трансфером Селюка в «Металурзі» став Яя Туре, який провів у Донецьку два сезони, дебютував у єврокубках і відправився транзитом через «Олімпіакос» і «Монако» в «Барселону» та «Манчестер Сіті».
У 2004 році Селюк займався переходом в «Металург» Рігобера Сонга, в результаті контракт з ним підписаний не був і він перейшов в «Галатасарай»[7][8]. Влітку 2007 року був взятий курс на «українізацію» клубу, хоча в «Металурзі» в цьому сезоні 2007/08 зіграли 24 іноземця[9][10].
У другому єврокубковому сезоні 2003/04 «Металургу» випала «Парма» — знову нічия вдома (1:1, відзначилися Сергій Шищенко і бразилець Адріано) і розгром в гостях, правда, цього разу “лише” 0:3.
У сезоні 2004/05 були здобуті перші єврокубкові перемоги. Постраждав тираспольський «Шериф» (3:0, 2:1), але вже в наступному раунді Кубка УЄФА на шляху донеччан знову став представник Італії — «Лаціо», який двічі розгромив «Металург» з однаковим рахунком 3:0.
Після здобуття влітку 2005 року третіх бронзових нагород чемпіонату, восени того ж року команда знову вдало пройшла кваліфікацію, розгромивши угорський «Шопрон», але в першому ж раунді стався прикрий виліт від ПАОКа — команда вилетіла через «правило виїзного голу» (1:1, 2:2). Після цього команда протягом трьох сезонів не пробивалась до єврокубків.
На початку січня 2008 року Селюк залишив «Металург» «за власним бажанням»[11]. Після відходу Селюка з «Металурга» багато гравців покинули клуб слідом за ним, а генеральний директор клубу Євген Гайдук говорив про те, що Дмитро Селюк забив команду «мотлохом»[12]. Проте, втративши багатьох гравців і тренера Йоса Дардена, «Металург» під керівництвом Сергія Ященка зайняв найнижче місце за останні роки — 12.
2009—2014
Сезон 2009/10 став вдалим для «металургів» — команда, яку очолював болгарський фахівець Ніколай Костов, після тривалої перерви повернулася в єврокубки. Вони легко пройшли білоруський «МТЗ-Ріпо» та словенський «Інтерблок» і вийшли на віденську «Аустрію». Після домашньої нічиєї з австрійцями (2:2), у матчі-відповіді «металурги» двічі вели в рахунку в матчі, але не змогли втримати перемогу, а в компенсований час пропустили третій гол і втратили історичний шанс потрапити в групову стадію Ліги Європи. Того ж року команда дійшла до першого фіналу Кубка України в історії клубу, і знову донеччани поступилися в додатковий час. Програючи 0:2 «Таврії», вони зуміли перевести матч в овертайм, але там пропустили гол від Лакі Ідахора і програли трофей. Крім цього, в тому сезоні за клуб виступав ще один значущий футболістом в історії «Металурга» — Генріх Мхітарян, якому донецький клуб також подарував путівку у великий європейський футбол. За сезон 20-річний вірменин забив 14 голів і віддав 10 результативних передач в 37-ми матчах, після чого за рекордні для клубу 7,5 мільйонів євро був проданий в «Шахтар».
У травні 2014 року УЄФА наклала санкції на «Металург» через заборгованість клубу перед румунською «Глорією» за трансфер бразильського нападника Жуніора Мораеса — в найближчі три роки клуб був позбавлений права брати участь в єврокубках[13].
2015
У червні 2015 року у зв'язку з неможливістю клубу перебувати в Донецьку (подій на Донбасі) та фінансовими обмеженнями акціонерів, донецький «Металург» був об'єднаний з дніпродзержинською «Сталлю», яка, як і «Металург», фінансувалася концерном ІСД[14]. У зв'язку з тим, що атестат відповідності вимогам Прем'єр-ліги на сезон 2015/16 отримав саме «Металург», об'єднана команда продовжила виступи у Прем'єр-лізі під старою назвою. Генеральний директор ФК «Металург» (Донецьк) Євген Гайдук так пояснив цей процес: «у цьому сезоні команда буде виступати під егідою донецького „Металурга“. Але тільки до нашого клубу це не буде мати ніякого відношення. Оболонка, якщо так можна висловитися — буде від „Металурга“, а наповнення — від дніпродзержинської „Сталі“»[15].
Перед новим сезоном «Металург» очолив новий головний тренер — Володимир Мазяр, який раніше тренував дніпродзержинську «Сталь»[16].
У липні 2015 року було оголошено про банкрутство клубу[17].
Донецьке дербі
Клуб є співавтором незвичного антирекорду донецького дербі: «Металург» програв усі 18 матчів з «Шахтарем» між 1996 і 2006 роками, породивши велику кількість чуток про начебто корупційні відносини між власниками двох клубів і договірний характер матчів між ними. «Металург» уперше зміг бодай зіграти унічию зі своїм титулованим сусідом 2006 року (0:0). Віце-президент «Динамо» Йожеф Сабо в іронічному стилі публічно оголосив про наміри поставити пам'ятник «Металургу» за це досягнення. Вперше «Металург» переміг «гірняків» 2010 року в матчі Кубку України 2009/10. Наступною перемогою «Металурга» над гірниками в понад 30 зустрічах став матч першого кола Чемпіонату України 2014—2015, в якому «Шахтар» поступився з рахунком 2:1.
Уболівальники
Разом з офіційним фан-клубом, «Металург» також мав підтримку ультрас-руху під назвою Royal Clan, який до лав офіційного фан-клубу не належав.
Досягнення
- Бронзовий призер чемпіонату України (3): 2001-02, 2002-03, 2004-05
- Фіналіст кубка України (2): 2009-10, 2011-12
- Учасник Суперкубка України (1): 2012
Досягнення футболістів
Двічі гравці «Металурга» ставали найкращими бомбардирами чемпіонату країни і вигравали «золоту бутсу» чемпіонату України:
- Сергій Шищенко — 12 голів (2001-02)
- Георгій Деметрадзе — 18 голів (2003-04)
Відомі гравці
- У списку подані футболісти, що виступали за свої національні збірні
Головні тренери
|
|
Статистика
Сезон | Ліга | Місце | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | О | Кубок України | Єврокубки | Примітки | |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1995-96 | Друга «Б» | 2 | 38 | 24 | 7 | 7 | 53 | 27 | 79 | 1/32 фіналу | Підвищення | ||
1996-97 | Перша | 1 | 46 | 32 | 5 | 9 | 77 | 39 | 101 | 1/16 фіналу | Підвищення | ||
1997-98 | Вища | 6 | 30 | 11 | 7 | 12 | 28 | 27 | 40 | Півфінал | |||
1998-99 | Вища | 14 | 30 | 7 | 7 | 16 | 27 | 51 | 28 | 1/4 фіналу | |||
1999-00 | Вища | 7 | 30 | 11 | 10 | 9 | 39 | 35 | 43 | 1/4 фіналу | |||
2000-01 | Вища | 5 | 26 | 11 | 9 | 6 | 30 | 24 | 42 | Півфінал | |||
2001-02 | Вища | 3 | 26 | 12 | 6 | 8 | 38 | 28 | 42 | Півфінал | |||
2002-03 | Вища | 3 | 30 | 18 | 6 | 6 | 44 | 26 | 60 | 1/4 фіналу | КУЄФА | 1 раунд | |
2003-04 | Вища | 4 | 30 | 14 | 10 | 6 | 51 | 34 | 52 | 1/4 фіналу | КУЄФА | 1 раунд | |
2004-05 | Вища | 3 | 30 | 14 | 7 | 9 | 38 | 35 | 49 | 1/4 фіналу | КУЄФА | 1 раунд | |
2005-06 | Вища | 9 | 30 | 10 | 9 | 11 | 35 | 35 | 39 | Півфінал | КУЄФА | 1 раунд | |
2006-07 | Вища | 9 | 30 | 9 | 9 | 12 | 26 | 35 | 36 | 1/4 фіналу | |||
2007-08 | Вища | 12 | 30 | 6 | 13 | 11 | 34 | 39 | 31 | Півфінал | |||
2008-09 | Прем'єр | 4 | 30 | 14 | 7 | 9 | 36 | 27 | 49 | 1/4 фіналу | |||
2009-10 | Прем'єр | 8 | 30 | 11 | 7 | 12 | 41 | 33 | 40 | Фінал | ЛЄ | Плей-оф | |
2010-11 | Прем'єр | 8 | 30 | 11 | 5 | 14 | 36 | 45 | 38 | 1/16 фіналу | |||
2011-12 | Прем'єр | 7 | 30 | 12 | 6 | 12 | 35 | 34 | 42 | Фінал | |||
2012-13 | Прем'єр | 5 | 30 | 14 | 7 | 9 | 45 | 35 | 49 | 1/16 фіналу | ЛЄ | 3 квал. | |
2013-14 | Прем'єр | 6 | 28 | 12 | 7 | 9 | 45 | 42 | 43 | 1/16 фіналу | ЛЄ | 2 квал. | |
2014-15 | Прем'єр | 10 | 26 | 6 | 10 | 10 | 27 | 38 | 22[18] | 1/16 фіналу |
Виступи в єврокубках
Сезон | Турнір | Раунд | Країна | Клуб | Результат |
---|---|---|---|---|---|
2002–2003 | Кубок УЄФА | 1R | Німеччина | «Вердер» | 2-2, 0-8 |
2003–2004 | Кубок УЄФА | 1R | Італія | «Парма» | 1-1, 0-3 |
2004–2005 | Кубок УЄФА | 2Q | Молдова | «Тирасполь» | 3-0, 2-1 |
1R | Італія | «Лаціо» | 0-3, 0-3 | ||
2005–2006 | Кубок УЄФА | 2Q | Угорщина | «Шопрон» | 3-0, 2-1 |
1R | Греція | ПАОК | 1-1, 2-2 | ||
2009–2010 | Ліга Європи УЄФА | 2Q | Білорусь | МТЗ-РІПО | 3-0, 2-1 |
3Q | Словенія | «Інтерблок» | 2-0, 3-0 | ||
4Q | Австрія | «Аустрія» (Відень) | 2-2, 2-3 (дч) | ||
2012–2013 | Ліга Європи УЄФА | 2Q | Чорногорія | «Челік» | 7-0, 4-2 |
3Q | Норвегія | «Тромсе» | 1-1, 0-1 | ||
2013–2014 | Ліга Європи УЄФА | 2Q | Албанія | «Кукесі» | 0-2, 1-0 |
- 2Q = другий кваліфікаційний раунд
- 3Q = третій кваліфікаційний раунд
- 4Q = четвертий кваліфікаційний раунд
- 1R = перший кваліфікаційний раунд
Примітки
- Донецкий «Металлург» объявил о банкротстве (рос.)
- Чемпионат Украины 1995/96 — Вторая лига
- Про клуб на сайті Прем'єр-ліги України. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 9 серпня 2009.
- Мохаммад Захур. Сталь, политика и шоу-бизнес
- Кубок УЕФА 02/03 Вердер — Металлург 8:0. Все голы
- Кубок УЕФА 02/03 Металлург — Вердер 2:2. Все голы
- Дмитро Селюк: «Український трансферний ринок нагадує анекдот» (рос.). ukrfootball.com.ua. 24.06.2011. Процитовано 09.11.2011.
- Ексклюзив. Ригоберт Сонг: «Міг грати в донецькому „Металурзі“» (рос.). Football.ua. 12.09.2011. Архів оригіналу за 03.09.2012. Процитовано 09.11.2011.
- Українізація «Металурга» триває (рос.). Офіційний сайт ФК «Металург» (Донецьк). 26.07.2007. Процитовано 09.11.2011.[недоступне посилання з червня 2019]
- Статистика гравців ФК «Металург» (Донецьк) в сезоні 2007/08 (рос.). Чемпионат.сом. Архів оригіналу за 03.09.2012. Процитовано 09.11.2011.
- Офіційно: Селюк пішов з «Металурга» (рос.). Football.ua. 03.01.2008. Архів оригіналу за 03.09.2012. Процитовано 09.11.2011.
- Гайдук: «Селюк може забрати свій мотлох, яким забив команду» (рос.). Football.ua. 16.01.2008. Архів оригіналу за 03.09.2012. Процитовано 09.11.2011.
- Донецький ФК «Металург» виключений з єврокубків
- Металург Д припиняє існування і зливається зі Сталлю Дніпродзержинськ
- Євген Гайдук: Рішення засновників — це їх рішення. Воно не обговорюється
- Збір команди з новим головним тренером
- Донецкий «Металлург» объявил себя банкротом (рос.)
- «Металург» позбавлений 6-и турнірних очок за невиконання рішення ДК ФІФА від 09.09.2014 року