Двірцева площа (Санкт-Петербург)

Формуватися площа почала з часів заснування міста. Сюди виходили фасади палаців адмірала Апраксіна Ф. М., Рагузинського С. В. та ін., а також службові флігелі та пишні брами. Дерев'яний палац Апраксіна почали будувати ще з 1705 року. З міркувань протипожежної безпеки багатий Апраксін у 1712 започаткував кам'яну будівлю.

1728 року бездітний і старий Апраксін заповів свій палац імператорській родині. З цього періоду тут мешкали імператори Росії.

На замову імператриці Єлизавети архітектор Франческо Бартоломео Растреллі розпочав перебудову і розширення Зимового палацу. Встигли зробити лише сам палац і оздобити деякі інтер'єри. Єлизавета померла, не дочекавшись завершення робіт.

За попереднім планом Растреллі палац мав круглу площу з циркумференціями, що не встигли побудувати. Нова імператриця Катерина II відсторонила Растреллі від палацових робіт, а смерть майстра унеможливила виконання його задумів. Тривалий час площа мала нерегулярний, майже неохайний вигляд.

До забудови площі звернулися лише на початку 19 століття, коли запроектували і вибудували напівкруглу будівлю Генерального штабу (архітектор К. І. Россі). Вісь Генерального штабу збігається з віссю Зимового палацу Растреллі, але побудовано його так, щоби ніде штаб не затуляв будівлю палацу. Тим паче, що вони не схожі за стилем ні в чому. Довершила вигляд Палацової площі Олександрівська колона в стилі ампір, побудована архітектором Огюстом Монферраном на честь Олександра Першого у 1834 році в пам'ять перемоги над Наполеоном у франко-російській війні 1812 року.[1]

Від площі бере початок Невський проспект — центральна вулиця Петербурга.

• «Эрмитаж. История и архитектура зданий», Л, «Аврора», 1974 (рос)
• Аркин Д. Е. «Образ архитектуры и образы скульптуры», М, «Искусство», 1990 (рос)
• Тарановская М. З. «Россі», Л, Стройиздат, 1981, (рос)