Девід Гросс

Девід Гросс
англ. David Jonathan Gross
Народився 19 лютого 1941(1941-02-19) (80 років)
Вашингтон, США
Країна  США
Діяльність фізик, викладач університету, фізик-теоретик
Alma mater Єврейський університет в Єрусалимі, Каліфорнійський університет в Берклі
Галузь фізика, теорія струн
Заклад Каліфорнійський університет в Санта-Барбарі, Гарвардський університет, Принстонський університет
Ступінь доктор філософії
Науковий керівник Geoffrey Chewd[1]
Відомі учні Френк Вільчек, Едвард Віттен, Nikita Nekrasovd і Rajesh Gopakumard
Членство Національна академія наук США, Китайська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Індійська національна академія наукd, AAAS[2], Американське фізичне товариство[2] і Американське філософське товариство
Відомий завдяки: відкрив асимптотичну свободу, дослідник гетеритичні струни
Батько Бертрам Майрон Гросс
Нагороди Медаль Дірака (1988)
Нобелівська премія з фізики (2004)
Стипендія Макартура (1987)
Автограф
 Девід Гросс у Вікісховищі

Девід Джонатан Гросс (англ. David Jonathan Gross; нар. 19 лютого 1941, Вашингтон) — американський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 2004 року «за відкриття асимптотичної свободи в теорії сильних взаємодій» (спільно з Френком Вільчеком і Девідом Політцером).

Коротка біографія
Гросс з дружиною в Санта-Барбарі

Гросс навчався в Єврейському університеті в Єрусалимі (Ізраїль), де в 1962 році отримав ступінь магістра. У 1966 р. захистив дисертацію на ступінь доктора філософії за спеціальністю фізика (кандидата наук) в Каліфорнійському університеті в Берклі. До 1997 р. був молодшим науковим співробітником в Гарвардському університеті і професором у Принстонському університеті. У 1987 р. отримав грант фонду Мак-Артурів і в 1988 році медаль імені Дірака. У наш час[коли?] займає професуру імені Фредеріка Глюка з теоретичної фізики в Інституті теоретичної фізики імені Кавлі Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі.

У 1973-у спільно зі своїм першим аспірантом Френком Вільчеком виявив асимптотичну свободу, згідно з якою сильна взаємодія між кварками слабшає зі зменшенням відстані між ними. У випадку дуже близького розташування кварків вони ведуть себе як вільні частинки. Ця теорія (також незалежно відкрита Девідом Політцером) стала важливим кроком на шляху розвитку квантової хромодинаміки. Крім того Гросс, спільно з Джеффрі Гарві, Емілем Мартінеком і Раяном Ромом, розвинув гетеритичну теорію струн. Четвірку вчених жартівливо називають Принстонським струнним квартетом.

У 2000 році Гросс отримав премію Харві (Хайфа) з фізики. А в 2004 році — Нобелівську.

Див. також
  • Бертрам Гросс — батько Девіда Гросса

Примітки
  1. Математична генеалогія — 1997.
  2. NNDB — 2002.

Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.