Дегтерьов Юрій Віталійович

	Юрій Дегтерьов
	Юрій Дегтерьов
Особисті дані
Повне ім'я	Юрій Віталійович Дегтерьов
Народження	5 жовтня 1948 (73 роки)
	Сталіно
Зріст	182 см
Вага	78 кг
Прізвисько	Дуган
Громадянство	СРСР і Україна
Позиція	воротар
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

Юрій Віталійович Дегтерьов (нар. 5 жовтня 1948, Донецьк) — радянський футболіст, воротар. Майстер спорту СРСР — 1966, Майстер спорту СРСР міжнародного класу — 1968 рік. Легенда футбольного клубу «Шахтар» (Донецьк), у складі якого провів всю кар'єру. Гравець збірної СРСР. Учасник установчої конференції «Футбольного союзу ДНР»[1][2].

Спортивна кар'єра

Розпочав займатися футболом в групі підготовки донецького «Шахтаря». Перший тренер — Петро Андрійович Пономаренко. Пройшовши всі етапи підготовки, з 1967 року почав з'являтися в основному складі гірників. Перед тим, як стати основним воротарем донеччан, Юрій здобув низку командних титулів міжнародного ґатунку з молодіжною збірною СРСР.

З наступного та по 1983 рік був основним воротарем «Шахтаря». На думку Льва Яшина, саме Дегтерьов мав бути його наступником у рамці воріт радянської збірної, але в Москві вважали інакше. Не витримавши конкуренції з Юрієм Дегтерьовим, перейшов в столичне «Торпедо» старший з братів Чанових — В'ячеслав. Молодший, Віктор, на якого покладав надії тренерський штаб, що він прийме естафету від ветерана, відгукнувся на пропозицію київського «Динамо».

Один з найкращих воротарів в історії українського футболу.

Статистика виступів

Клубна

Клуб	Сезон	Чемпіонат		Кубок		Єврокубки		Всього
Клуб	Сезон	Ігри	ГП	Ігри	ГП	Ігри	ГП	Ігри	ГП
Шахтар
	1967	1	1	-	-	-	-	1	1
	1968	18	17	4	4	-	-	22	21
	1969	6	4	1	1	-	-	7	5
	1970	2	4	-	-	-	-	2	4
	1971	29	34	3	4	-	-	32	38
	1972	32	16	2	3	-	-	34	19
	1973	24	22	3	5	-	-	27	27
	1974	25	29	7	7	-	-	32	36
	1975	30	23	1	1	-	-	31	24
	1976 (в)	14	16	3	2	-	-	17	18
	1976 (о)	14	9	-	-	6	5	20	14
	1977	29	24	3	1	-	-	32	25
	1978	21	19	8	4	2	4	31	27
	1979	24	20	4	4	2	3	30	27
	1980	17	25	6	2	-	-	23	27
	1981	4	5	-	-	-	-	4	5
	1982	23	26	2	1	-	-	25	27
	1983	8	7	-	-	-	-	8	7
Всього		321	301	47	39	10	12	378	352

Титули та досягнення

Срібний призер Чемпіонату СРСР: 1975, 1979 років.
Бронзовий призер чемпіонату СРСР: 1978 року.
Володар Кубку СРСР: 1980 року.
Фіналіст Кубку СРСР: 1978 року.
Чемпіон Європи серед юнаків: 1966, 1967 років.
Найкращий воротар СРСР: 1977 року.
Третій футболіст СРСР: 1977 року.
У списках 33 найкращих футболістів сезону в СРСР (5): № 1 — 1977; № 3 — 1968, 1976, 1978, 1979 років.
У списках 33 найкращих футболістів сезону в Української РСР (7): № 1 — 1977, № 2 — 1968, 1971, 1973, 1974, 1975, 1976 років.
Член Клубу Євгена Рудакова: 148 матчів на «0».
Входить у символічний «Клуб Лева Яшина» (воротарі, що зіграли «0» понад 100 офіційних матчів): 148 матчів

Примітки

Ігор Петров став головою Футбольного союзу ДНР. Архів оригіналу за 20 березня 2018. Процитовано 20 березня 2018.
Як легенди Шахтаря «відроджують» футбол у «ДНР»

Література

Олексій Бабешко, Андрій Бабешко: «„Шахтарю“ — 70 років. Хто є хто. Футболісти „Шахтаря“ (Донецьк) 1936–2005». Донецьк 2005 рік. (рос.)
Олексій Бабешко, Андрій Бабешко: «„Шахтар“ (Донецьк). Історія команди 1936–2006» Донецьк 2006 рік. (рос.)
В. Хохлюк. «Воротарі» Луганськ. 2012 рік. ISBN 978-966-158-934-3. Стор. 17 (рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Ігор Петров став головою Футбольного союзу ДНР. Архів оригіналу за 20 березня 2018. Процитовано 20 березня 2018.

[2] Як легенди Шахтаря «відроджують» футбол у «ДНР»