Демиденко Аркадій Федорович

Народився 29 січня 1950 року в місті Кагарлику Київської області. У 1967–1972 роках навчався в Ленінградському інституті інженерів залізного транспорту, здобувши професію інженера шляхів сполучення за спеціальністю «Автоматика, телемеханіка та зв'язок на залізничному транспорті» і був направлений на роботу в Кримську область.

У 1972–1976 роках працював електромеханіком, старшим електромеханіком на Сімферопольській дистанції сигналізації та зв'язку Придніпровської залізниці. У 1976–1978 роках — секретарем комітету комсомолу залізничного вузла міста Сімферополя. З 1978 року — відповідальний секретар райпрофспілки Кримського відділку Придніпровської залізниці міста Сімферополя. У 1978–1980 роках проходив строкову службу в Радянській армії.

У 1980–1985 роках — заступник секретаря, секретар парткому Сімферопольського залізничного вузла. В 1986–1988 роках — голова виконкому Залізничного району Сімферополя. В 1988–1990 роках — перший секретар Залізничного райкому КПУ Сімферополя.

З 1994 року — віце-прем'єр з питань народногосподарського комплексу, з 26 січня 1996 року по 4 червня 1997 року — прем'єр-міністр АР Крим, голова Ради міністрів АР Крим. За цей час його намагалися 7 разів відправити у відставку.

З жовтня 1997 року по серпень 2001 року — заступник міністра[2][3], в серпні 2001 — травні 2002 року — заступник державного секретаря в Міністерстві транспорту України[4][5].

У 1996—1998 роках керував рухом «Крим — наш дім».

У травні 2002 — вересні 2003 року — перший заступник державного секретаря Міністерства транспорту України[6][7].

Був головою кримського земляцтва в Києві.

Помер 28 вересня 2005 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі[8].

Захистив докторську дисертацію на тему: «Розміщення виробничих потужностей Автономної Республіки Крим», доктор економічних наук.

меморіальна дошка

На батьківщині Аркадія Демиденка, у місті Кагарлиці, рішенням міської ради одна з вулиць названа його ім'ям. У міському музеї є присвячений йому куточок.

У Сімферополі, де він прожив і пропрацював з 1972 по 1997 роки, на будівлі Кримської дирекції залізничних перевезень на вулиці Павленка, 34, де він починав свій трудовий шлях, відкрито меморіальну дошку[8].

• Довідка
• Персоналії (рос.)
• Уряд Демиденка відправляли у відставку сім разів (рос.)