Демченко Яків Григорович

Яків Григорович Демченко (нар. 8 жовтня 1842(18421008) — 1 лютого 1912) — російський та український громадський діяч, публіцист.

Демченко Яків Григорович
Народився 8 жовтня 1842(1842-10-08) або 1842[1]
Деньги, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 1 лютого 1912(1912-02-01) або 1912[1]
Діяльність політик
Alma mater Юридичний факультет Київського університету Святого Володимира

Життєпис

Народився у селі Деньги Золотоніського повіту Полтавської губернії у дворянській родині теоретика права Григорія Демченка, вищу освіту здобув на юридичному факультеті Київського університету. Працював у юридичній сфері усе життя, після відставки жив у родовому маєтку на Херсонщині[2] Відомість набув зі своїми численними публіцистичними роботами, де виступив як активний консерватор, прихильник ідеологічних засад, близьких до чорносотенства, хоча не належав до жодної з чорносотенних організацій. Водночас, на відміну від інших діячів правого табору у деяких роботах Демченко з емоційним захистом українофільського руху звинуватив російську владу в небажанні враховувати українську самобутність і намаганні затерти її примусово.

«Приводом для звинувачень Шевченка у сепаратизмі було те, що він врозумляв нас не цуратися свого славного походження та прекрасної мови, любити та почитати мати-Вітчизну…»[3].

Водночас Яків Демченко був категоричним противником скасування «смуги осілості», твердячи, що це спричинить економічне закріпачення східнослов'янського, і, передовсім, українського населення євреями[4] .

Проєкт «повороту річок»

Яків Демченко був першим, хто сформулював ідею меліорації посушливих земель Середньої Азії за допомогою великих рік Сибіру. Він вперше виклав цю ідею у невеличкій доповіді Імператорському географічному товариству, і потім неодноразово повертався до неї, намагаючись переконати в її можливості як наукові кола, так і адміністрацію, і навіть середньоазіатських феодальних володарів (хівинського та бухарського емірів). Ідея не знайшла підтримки[5]. Проте протягом XX століття до неї неодноразово повертались, хоча не згадуючи ім'я Демченка.[6] Син Якова Демченка Всеволод також став громадським діячем правого напрямку[7].

Праці
  • О наводнении Арало-Каспийской низменности для улучшения климата прилежащих стран. Киев, 1871; Изд. 2-е. Киев
  • Заметки по вопросу о нуждах сельскохозяйственной промышленности. Киев, 1903
  • Беседы о текущих событиях в России. Киев, 1905
  • Правда об украинофильстве. Киев, 1906
  • К вопросу о программе правых. Одесса, 1908
  • Оклеветание Шевченка некоторыми патриотами. Киев, 1910
  • О снятии черты еврейской оседлости. Одесса, 1911

Примітки
  1. Czech National Authority Database
  2. Родовое гнездо Александрийский уезд
  3. Демченко Я. Г. Оклеветание Шевченка некоторыми париотами ь- Киев, 1910
  4. http://dikijpisatel.tk/rodivshiesya-8-oktyabrya/demchenko-yakov-grigorevich#more-513%5Bнедоступне+посилання+з+липня+2019%5D
  5. Проблемы использования водных, земельных и гидроєнергетических ресурсов центрально-азиатского региона
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 травня 2013. Процитовано 24 квітня 2011.
  7. Миллионер с Мостовой [недоступне посилання з липня 2019]

Див. також
  • И. Ф. Павловский Краткий биографический словарь учёных и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. Первое дополнение к краткому биографическому словарю учёных и писателей Полтавской губернии — Харьков, 2009
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.