Дворяни

Дворя́ни (пол. dworzanie)[1] — шляхтичі, що перебували на службі при магнатських дворах, виконуючи найрізноманітніші обов'язки, які нерідко дублювали служби королівського двору: маршалки, підскарбії, коморники, секретарі, стольники, чашники, конюші, ловчі і т. ін. На дворян могли покладатися судово-адміністративні обов'язки в магнатських замках і волостях; певні групи дворян несли військову службу в складі надвірних корогв своїх панів та в їхніх особистих почтах. Нерідко з дворянських служб починала свою кар'єру незаможна шляхетська молодь та діти васальної шляхти, яка володіла наділами у магнатських латифундіях на феодальному праві, тобто спадкове з обов'язком виконання тих чи інших служб сюзерену. Як приклад можна згадати двір князів Острозьких, при якому наприкінці XVI — на початку XVII ст. служило до 2 тис. молодих шляхтичів.

Слово «дворянин», «дворянство» зустрічається з 2-й половини XVII ст. в значенні «челядин князя», «людина із князівського двору» або «придворний»[2].

Дворя́ни (рос. Дворяне) — одна з категорій служилих людей у Великому князівстві Московському, Московському царстві та Російській імперії, яка поділялося на кілька категорій: бояри, окольничі дворяни, думні дворяни, дворяни московські, городові дворяни[3]. У 1711 — 1712 роках термін «діти дворянські» та «служиві люди» виходять з ужитку та заміняються терміном «шляхетство»[4].