Демірчян Карен Серобович
Каре́н Серо́бович Демірчя́н (вірм. Կարեն Սերոբի Դեմիրճյան; 17 квітня 1932, Єреван, Вірменська РСР, СРСР — 27 жовтня 1999, Єреван, Вірменія) — радянський та вірменський партійний і державний діяч. Член ЦК КПРС у 1976—1989 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 9—11-го скликань. 1998 року скликав та очолив Народну партію Вірменії, яка у складі виборчого блоку «Єдність» здобула перемогу на парламентських виборах у червні 1999 року. Тоді ж його було обрано головою Національних зборів Вірменії.
Карен Демірчян вірм. Յակով Նիկիտայի Զարոբյան | |||
| |||
---|---|---|---|
27 листопада 1974 — 21 травня 1988 року | |||
Попередник: | Антон Кочінян | ||
Наступник: | Сурен Арутюнян | ||
| |||
11 червня — 27 жовтня 1999 року | |||
Попередник: | Хосров Арутюнян | ||
Наступник: | Армен Хачатрян | ||
Народження: |
17 квітня 1932 Єреван, Вірменська РСР | ||
Смерть: |
27 жовтня 1999 (67 років) Єреван, Вірменія | ||
Поховання: |
| ||
Національність: | Вірменин | ||
Країна: | Вірменія і СРСР | ||
Освіта: | Єреванський політехнічний інститут | ||
Партія: | КПРС | ||
Діти: | Син: Степан | ||
Автограф: | |||
Нагороди: | |||
Біографія
- 1949–1954 — навчався у Єреванському політехнічному інституті. Інженер-механік.
- 1954—1955 — інженер-конструктор у Ленінградському науково-дослідному інституті.
- Член КПРС з 1955 року.
- з 1955 року — старший майстер, начальник цеху, секретар партійного комітету Єреванського електротехнічного заводу.
- У 1961 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС.
- 1961—1966 — головний інженер, директор Єреванського електротехнічного заводу.
- З 1966 року — секретар, потім перший секретар Єреванського міськкому КП Вірменії.
- 1972–1974 — секретар, а у 1974—1988 — перший секретар ЦК КП Вірменії.
- з 1988 року — персональний пенсіонер союзного значення. Був депутатом Ради Союзу Верховної Ради СРСР 9—11-го скликань від Вірменської РСР, Верховної ради Вірменської РСР, був членом ЦК КПРС (1976—1989).
- 1988 року, коли розпочався «Карабаський рух» у Вірменії, ЦК КПРС вирішив звільнити Карена Демірчяна від посади, посилаючись на «погане здоров'я».
- Після здобуття Вірменією незалежності, у 1991—1999 роках обіймав посаду генерального директора й був головою ради ЗАТ «Вірмелектромашин» — одного з найбільших заводів Вірменії.
- 1998 — кандидат у президенти Вірменії.
- З квітня 1999 — голова блоку «Єдність».
- 30 травня 1999 — обраний депутатом парламенту, а з 10 червня 1999 — спікер парламенту Вірменії. Голова-засновник Народної партії.
27 жовтня 1999 року під час терористичного акту в будівлі парламенту Вірменії були вбиті Карен Демірчян (голова парламенту Вірменії) та Вазген Саркісян (прем'єр-міністр Вірменії).
Похований у пантеоні імені Комітаса.
Нагороди
- Національний Герой Вірменії (27.12.1999, посмертно)
- два ордени Леніна (31.03.1981, 16.04.1982)
- орден Жовтневої Революції (27.12.1976)
- три ордени Трудового Червоного Прапора (22.08.1966, 10.11.1971, 17.07.1986)
- Медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
- Медаль «В пам'ять 1500-річчя Києва»
- п'ять золотих медалей ВДНГ СРСР
Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.