День заснування держави

День заснування держави (яп. 建国記念の日, けんこくきねんのひ, кенкоку кінен-но хі) — національне японське свято, яке відмічається щорічно 11 лютого на згадку про сходження на трон першого японського монарха, легендарного імператора Дзімму, та створенням ним династичної держави Японія.

День заснування держави
Імператор Дзімму — основоположник японської державності. (з «Енциклопедії відомих полководців Великої Японії», початок періоду Мейдзі)

Короткі відомості

День заснування держави був затверджений японським законодавством 1966 року, шляхом внесення поправки до основного Закону про національні свята. Згідно з ним, мета Дня полягає у «збереженні пам'яті про заснування держави та виховуванні любові до країни». Поправка набрала чинності 11 лютого 1967 року[1].

На відміну від більшості японських свят, дата святкування яких закріплена вищезгаданим Законом, дата святкування Дня заснування держави визначається наказом уряду. Вона була визначена наказом уряду Японії № 376 від 1966 року як «11 лютого»[2].

Історія

Історичне підґрунтя Дня заснування держави базується на повідомленнях японської хроніки «Аннали Японії». За ними, першого дня нового 660 року до Р. Х. легендарний вождь японських племен Дзімму зійшов на трон у палаці Касіхара. Тим самим він започаткував династію імператорів Японії і заклав підвалини японської династичної держави.

1872 року, вперше за багатовікову історію, уряд Японії затвердив цей день національним Святом Початку — кіґенсецу. Дата святкування цього дня була згодом змінена з першого місяця нового року на 11 лютого у зв'язку із переходом японців зі східного календаря на західний григоріанський[3]. Нове свято було покликане об'єднати японців у єдину монолітну політичну націю після трьохсотлітнього роздрібленого федеративного устрою періоду Едо[4].

Символом єдності виступав імператор Японії — нащадок богині сонця Аматерасу і першого японського монарха Дзімму. Свято Початку проводилося пишно, з парадами і фестивалями. Його вважали одним із чотирьох головних Великих свят Японії разом із Новим роком, Днем народження правлячого імператора та Днем народження імператора Мейдзі[5].

Оскільки Свято Початку було частиною державної ідеології Японської імперії, його скасували після Другої світової війни 1948 року під тиском окупаційної влади США. Проте вже після відновлення японської незалежності завдяки підписанню Сан-Франциського мирного договору 1951 року, розпочався рух за відновлення колишнього свята. 1957 року депутати від правлячої Ліберально-демократичної партії Японії запропонували внести поправку про «День заснування держави» у діючий закон про державні свята, але вона була відхилена опозиційними соціалістами. До прийняття цієї поправки у 1966 році, її виносили на обговорення японського Парламенту і відхиляли 9 разів. Навіть після утвердження Дня заснування держави національним святом, ліві політичні сили Японії активно виступають за його скасування.

На відміну від Свята Початку, День заснування держави відзначають досить тихо, без грандіозних і видовищних заходів минувшини. Більшість японців вивішує державні прапори на дверях свої будівель, а різні політичні партії проводять засідання або мітинги «за» чи «проти» свята. Члени імператорської сім'ї виступають з вітаннями японській нації з нагоди цього дня.

Примітки
  1. Закон Японії про державні свята. Закон № 178 від 20 липня 1948 року. В редакції 20 травня 2005 року. Архівовано 15 лютого 2012 у Wayback Machine. (яп.)
  2. Наказ уряду Японії про встановлення дати Дня заснування держави. Наказ № 376 від 9 лютого 1966 року. Архівовано 16 листопада 2007 у Wayback Machine. (яп.)
  3. Впродовж існування Японської імперії, аж до поразки у Другій світовій війні дата сходження імператора Дзімму на престол — 11 лютого 660 року до н. е. — вважалася відліком японської ери, на зразок європейської, що базувалась на відліку від народження Спасителя Ісуса Христа.
  4. Gluck, Carol. (1985) Japan's Modern Myths: Ideology in the Late Meiji Period,p. 85.
  5. Bix, Herbert. (2000).Hirohito And The Making Of Modern Japan, p. 384

Джерела

Література
  • Bix, Herbert P. (2000). Hirohito And The Making Of Modern Japan. New York: HarperCollins. ISBN 0-06-019314-X
  • Dower, John. (2000). Embracing Defeat: Japan in the Wake of World War II. New York: W. W. Norton & Company. ISBN 0-393-04686-9
  • Gluck, Carol. (1985) Japan's Modern Myths: Ideology in the Late Meiji Period. Princeton: Princeton University Press. ISBN 0-691-05449-5
  • Hardacre, Helen. (1989). Shinto and the State, 1868—1988. Princeton: Princeton University Press. ISBN 0-691-07348-1
  • Hutchinson, John and Anthony David Smith. (2000). Nationalism: Critical Concepts in Political Science. London: Routledge. ISBN 0-415-20109-8
  • Lange, Stephen. (1992). Emperor Hirohito and Shōwa Japan: A Political Biography. London: Routledge. ISBN 0-415-03203-2
  • Neary, Ian. (1996). Leaders and Leadership in Japan. London: RoutledgeCurzon. ISBN 1-873410-41-7
  • Rimmer, Thomas and Van C. Gessel. (2005). The Columbia Anthology of Modern Japanese Literature. new York: Columbia University Press. ISBN 0-231-13804-0
  • Van Wolkeren, Karel. (1989). The Enigma of Japanese Power: People and Politics in a Stateless Nation. New York: Knopf. ISBN 0-394-57796-5

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.