День ракетних військ і артилерії (Україна)

В СРСР свято «День ракетних військ і артилерії» було встановлено Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 листопада 1964 р. N 3027-VI "Щодо святкування «Дня ракетних військ і артилерії». У зв'язку з розпадом СРСР, Російська Федерація стала правонаступником СРСР і свята 19 листопада. В Україні, яка не була правонаступником СРСР щодо зазначеного свята, «День ракетних військ і артилерії» офіційно не відзначався з 1991 року.

Дата свята присвячена початку операції зі звільнення Києва у 1943 році.

3 листопада 1943 року радянська артилерія під час битві за Дніпро в складних умовах забезпечила прорив сильно укріпленої оборони німців північніше Києва військами 38-ї армії (командувач армії — К. С. Москаленко, командувач артилерії армії — В. М. Ліхачов). Особливостями бойових дій артилерії в цій операції булоприховане перегрупування основної кількості артилерії з Букринського та Лютежський плацдарм, рішуче масування артилерії (оперативна щільність — до 450 гармат на 1 км фронту, тактична щільність — до 530 гармат на 1 км фронту для створення вогневого валу), значний відсоток викриття об'єктів противника артилерійською та повітряною розвідками (викрито 433 цілі), якісне планування артилерійського вогню (завчасно було побудовано графік артилерійського наступу, підготовлено особливий вогневий вал, а під час бою у глибині оборони противника сплановано біля 30 ділянок вогню розміром від 16 до 50 га, до ураження кожної з яких залучалось від 50 до 250 гармат). Підготовку та проведення операції ускладнювали відсутність всіх необхідних запасів боєприпасів, пального та тягачів для артилерії.

Визначною особливістю наступальної операції стало застосування артилерії на ділянці прориву 51-го стрілецького корпусу 38-ї армії. В смузі наступу, вздовж шосе Лютіж — Київ, противник завчасно підготував на відкритої місцевості глибоку оборону траншейного типу, що обумовило необхідність постійного вогневого впливу на нього. Для виконання цього завдання було вперше застосовано не ставший звичайним для радянських військ у роки війни спосіб артилерійської підтримки атаки «вогневий вал», а новий спосіб  — одночасний артилерійський вогонь по декількох рубежах з їх поступовим переміщенням в глибину (подібний сучасному способу ведення вогню «рухома вогнева зона»). За архівними даними, під час його організації використовувались правила побудови рухомого загороджувального вогню, але у зворотному напрямку.

Вогонь 3 листопада 1943 року вівся протягом 40 хвилин по 9 рубежах на загальну глибину до 2 км, причому одночасно — по чотирьом рубежам з дев'яти. Таким чином, перед атакуючою піхотою та танками була створена зона суцільного вогню глибиною до 800 м та шириною декілька кілометрів, яка переміщувалась перед наступаючими. Це дозволило виключити будь-який опір противника та забезпечило успіх всієї наступальної операції.

В подальшому такий спосіб ведення вогню в боях більше не застосовувався, а щільність артилерії (біля 530 гармат, мінометів та РСЗВ на 1 км фронту) на ділянці прориву виявилася найбільшою за всі роки Німецько-радянської війни.

За успішне проведення Київської наступальної операції наказом Верховного Головнокомандувача № 37 від 6 листопада 1943 року 24 артилерійських з'єднання та частини отримали почесне найменування «Київські».

Свято встановлено Указом Президента України «Про День ракетних військ і артилерії» від 31 жовтня 1997 р. № 1215/97:

Ураховуючи важливу роль ракетних військ і артилерії у зміцненні обороноздатності держави, постановляю Установити в Україні свято — День ракетних військ і артилерії, яке відзначати щорічно 3 листопада.