Дереволаз золотий

Загальна довжина досягає 2,5—4,2 см. Спостерігається статевий диморфізм: самиці більші за самців. Самці характеризуються збільшеними дисками на кінцях другого, третього і четвертого пальців і більш загостреною мордою. Диски відіграють роль присосок, що допомагають при пересуванні по листям і гілкам. Шкірні слизові виділення отруйні.

Основний фон зазвичай чорний, але може бути коричневим або бронзово-зеленим. Плями, що утворюють вигадливий візерунок на спині і верхньому боці кінцівок, можуть бути темно-або світло-зелені, блакитно-зелені, сріблясто-сірі, бронзові або майже білі. Зустрічаються практично чорно-білі особини з дуже незначною присутністю зеленого.

Полюбляє гірські дощові ліси, практично не злазячи з дерев більшу частину життя. Зустрічається на висоті до 1000 м над рівнем моря. Не здатен стрибати з дерева на дерева. Тому спускається на землю й переходить на інше дерево. Живиться переважно мурахами та іншими безхребетними. Перш за все їсть отруйних комах, завдяки чому у шкірі утворюється та накопичується отрута. У свою чергу на цю жабу полюють отруйні змії, в яких накопичується отрута цих дереволазів.

Під час парування збираються у великі групи. Самиця відкладає яйця, з яких через 10—14 днів з'являються до 4—6 пуголовок. Їх самиця переносить до порожнин між листям бромелій, де утворюється своєрідний басейн. Тут пуголовки ростуть 10—15 тижнів до перетворення на дорослу особину.

Мешкає на півдні Нікарагуа, у Коста-Риці, Панамі, Колумбії.

• Crother, Brian I., Jeff Boundy, Frank T. Burbrink, et al. / Moriarty, John J., ed. (2008) Scientific and Standard English Names of Amphibians and Reptiles of North America North of Mexico, With Comments Regarding Confidence in Our Understanding, Sixth Ed., Herpetological Circular No. 37