Державна премія України

Згідно з Указом Президента України від 27 вересня 1999 вища нагорода в Україні в галузі культури — Державна премія України ім. Т.Шевченка — набула нового статусу: Національна премія України імені Т.Шевченка. Премія присвоюється за видатні твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства. Присудження Національної премії здійснюється за указом Президента України щорічно. Встановлено такі номінації Національної премії України ім. Т.Шевченка:

• художня література, документальна і науково-критична література;
• образотворче мистецтво;
• сценічне та екранне мистецтво.

Комітет з Національних премій ім. Т.Шевченка приймає твори і роботи на здобуття Національної премії наступного року з 1 серпня до 1 листопада поточного року. Комітет проводить розгляд творів та робіт у 3 конкурсні тури та приймає рішення шляхом таємного голосування щодо кандидатур на присудження премії і подання його до Управління державних нагород та геральдики (до 2000 — Комісії) для підготовки висновків і внесення на розгляд Президентові України відповідних пропозицій. Рішення про присудження премії набуває чинності після затвердження його Указом Президента України, який публікується в ЗМІ до 9 березня — дня народження Т.Шевченка. Особам, удостоєним премії, присвоюється звання «Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка», вручаються диплом та почесний знак.

Державні премії України в галузі науки і техніки — щорічні нагороди держави

• за видатні наукові дослідження, які сприяють подальшому розвиткові гуманітарних, природничих і технічних наук, впровадженню нової техніки, матеріалів і технологій, нових способів і методів лікування, що відповідають рівню світових досягнень;
• за роботи, які становлять значний внесок у забезпечення екологічної безпеки;
• за створення підручників для вищих, професійно-технічних і середніх загально-освітніх навчальних закладів.

Роботи, висунуті на здобуття Державної премії України, приймаються Комітетом з Д.п. України в галузі науки і техніки щорічно до 1 квітня. Комітет виконує надані повноваження протягом 5 років згідно з Положенням про Комітет з Д.п. України в галузі науки і техніки. До складу Комітету входять видатні вчені НАН України, Академії медичних наук, Української академії аграрних наук, Академії педагогічних наук, Академії правових наук, провідні спеціалісти міністерств, центральних органів виконавчої влади, вищих навчальних закладів 3–4-го рівнів акредитації, представники громадських організацій. На здобуття премії можуть претендувати наукові роботи та підручники, опубліковані в завершеному вигляді не менш як за рік до їх висунення, а також освоєні у виробництві роботи в галузі техніки, матеріалів, технологій. Присуджується щорічно 20 Державних премій України, у тому числі: до 15, які мають відповідний дозвіл для публікації у ЗМІ, до 3 — за роботи, які становлять державну таємницю, до 2 — за підручники. Колектив претендентів не може перевищувати 10 осіб. Не допускається внесення до списку претендентів осіб, які виконували адміністративні, організаторські чи консультативні функції. Рішення Комітету набуває чинності після прийняття указу Президента України, який опубліковується в ЗМІ до 1 грудня — річниці референдуму про незалежність України (див. Референдум всеукраїнський 1 грудня 1991). Особам, удостоєним Державної премії України, присвоюється звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки», вручаються диплом і почесний знак встановлених зразків.

Державна премія України в галузі архітектури — державна нагорода за створення видатних житлово-цивільних та промислових архітектурних комплексів, будівель і споруд, роботи в галузі містобудування, ландшафтної архітектури, упорядження міст і с-щ, реставрації пам'яток архітектури і містобудування, наукової праці з теорії та історії архітектури, що мають важливе значення для подальшого розвитку вітчизняної архітектури і містобудування та здобули широке громад. визнання. Встановлено 5 таких премій. Повноваження Комітету із Державної премії України в галузі архітектури визначені Указом Президента України від 20 берез. 2002. Комітет разом із Спілкою архітекторів та Управлінням містобудівної політики Державного комітету України з будівництва та архітектури проводить роботу з виявлення і висунення об'єктів містобудування і архітектури на здобуття Державної премії України. На підставі подання комітету приймається указ Президента України про призначення премій, який щорічно оприлюднюється до 1 липня — Дня архітектора. Особам, удостоєним премії, присвоюється звання «Лауреат Державної премії України в галузі архітектури», вручаються диплом та почесний знак.

Встановлена Указом Президента України «Про заходи щодо відзначення 100-річчя від дня народження Олександра Довженка» від 10 верес. 1994. Положення про Державну премію України ім. О.Довженка затверджено Постановою КМ України від 12 грудня 1994. Присуджується з 1995. У 2001 внесена до Закону України «Про державні нагороди України». Вручається особам за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва. Представлені на присудження кандидатури розглядає Комітет з Державної премії України ім. О.Довженка. За поданням Комітету премія присуджується указом Президента України, який оприлюднюється у ЗМІ до 10 верес. — дня народження О.Довженка. Особам, удостоєним премії, присвоюється звання «Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка», вручаються диплом і почесний знак встановлених зразків.

Розмір грошової винагороди кожної з премій визначається щорічно указом Президента України.

• Катаргіна Т. І. Державні премії України // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

• Державні премії України // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.