Державний кредит
Держа́вна позика — кредит, наданий державою юридичним особам з державною користю. Формами державного кредиту є позички і казначейські зобов'язання.
Як економічна категорія державний кредит поєднує в собі фінансові та кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави.
Це зумовлюється тим, що
Державний кредит — це відносини вторинного розподілу ВВП.
Функції кредиту наданого державою:
- Фіскальна
- Регулююча
Через фіскальну функцію державного кредиту забезпечується формування централізованих грошових фондів держави, або їх використання на принципах строковості, платності, поверненості. Сутність регулюючої функції проявляється в тому, що вступаючи в кредитні відносини держава впливає на стан грошового обігу, рівень відсоткових ставок на ринку грошей і капіталів на виробництво і зайнятість.
Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.
Внутрішній виступає у таких формах:
- державні позики
- ощадна справа — перетворення частини вкладів населення в державні позики
- запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду
- казначейські позики
- гарантовані позики
Казначейські позики як форма кредиту виражають відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади і управління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності, зворотності.
Форма зовнішнього державного кредиту:
- Державні зовнішні позики
- Позики міжнародних фінансових органів
- Міжурядові позики, банківські кредити держави
Кредитори:
- Всесвітній банк
- Міжнародний валютний фонд
- Європейський банк реконструкцій та розвитку
- Держави Європейського співтовариства
Класифікація державних позик
Державні позики є основною формою державного кредиту. Класифікація державних позик здійснюється за такими ознаками:
- За правом оформлення розрізняють державні позики, що оформляються підписними зобов'язаннями або надаються на підставі угод (безоблігаційні), і забезпечені випуском цінних паперів (облігаційні). Угодами оформляються, як правило, кредити від урядів інших країн, міжнародних організацій та фінансових інституцій. За допомогою цінних паперів мобілізуються кошти на фінансовому ринку.
- Залежно від розміщення позик їх поділяють на внутрішні — на внутрішньому фінансовому ринку (надаються юридичними і фізичними особами даної країни та нерезидентами) і зовнішні — надходять ззовні від урядів, юридичних і фізичних осіб інших країн, міжнародних організацій і фінансових інституцій.
- За правом емісії розрізняють державні й місцеві позики. Державні позики випускають центральні органи управління. Надходження від них спрямовуються в Державний бюджет. Місцеві позики випускають місцеві органи управління і мобілізовані кошти спрямовуються у відповідні місцеві бюджети.
- За характером використання цінних паперів бувають ринкові та неринкові позики. Облігації (казначейські зобов'язання) ринкових позик вільно купуються, продаються і перепродаються на ринку цінних паперів. Неринкові позики не допускають виходу цінних паперів на ринок, тобто їх власники не можуть їх перепродати.
Посилання
- Державний кредит // Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю.н., проф. Л. К. Воронової. — 2-е вид., переробл. і доповн. — К.: Алерта, 2011—558 с.
- Державний кредит // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.
- Позика державна // Фінансово-економічний словник, А. Г. Загородній, Г. Л. Вознюк. — К.: Знання, 2007. — 1072 с. ISBN 978-966-346-393-3.