Облігації внутрішніх державних позик

Облігації внутрішніх державних позик, як і інші державні облігації України, можуть бути:

• довгострокові — понад п'ять років;
• середньострокові — від одного до п'яти років;
• короткострокові — до одного року.

ОВДП також розрізняються за видами валют, у яких вони номіновані; можуть бути з достроковим погашенням чи без такого; з індексованою вартістю; амортизаційні.

Міністерство фінансів розміщує випуски ОВДП виключно на внутрішньому фондовому ринку. Номінальна вартість ОВДП становить 1000 гривень, також може бути визначена в іноземній валюті.

Пред'явнику цих облігацій Україна гарантує відшкодування їх номінальної вартості з виплатою обумовленого купонного (процентного) доходу.

Кожному випуску присвоюється ISIN (міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів, англ. International Securities Identification Number), визначається валюта, в якій номіновано папери, термін обігу, дохідність у процентах річних, кількість паперів, дати розміщення (тобто проведення аукціонів на первинному ринку) і погашення (дата повної виплати номіналу та всіх процентів). Наприклад:

Розміщення ОВДП здійснюється виходячи з поточних потреб фінансування Державного бюджету України.

Міністерство фінансів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 80 «Про випуск облігацій внутрішніх державних позик»[4] здійснює розміщення ОВДП на аукціонах через Національний банк України, який виконує операції з обслуговування державного боргу, пов'язані з розміщенням ОВДП, їх погашенням і виплатою доходів за ними, а також провадить депозитарну діяльність щодо цих цінних паперів.

Відповідно до своїх повноважень Мінфін:

1. розробляє та оприлюднює орієнтовні графіки розміщення ОВДП, визначає час та обсяги розміщення облігацій (затверджений графік, а також зміни до нього періодично розміщуються на офіційному вебсайті Міністерства);
2. визначає форми та шляхи розміщення ОВДП, встановлює терміни обігу ОВДП, дати їх погашення та сплати купонного доходу (для купонних облігацій);
3. встановлює граничний рівень дохідності ОВДП, відповідно до якого задовольняються заявки учасників розміщення облігацій;
4. оприлюднює інформацію про результати розміщення ОВДП;
5. оформляє випуски ОВДП глобальними сертифікатами;
6. забезпечує своєчасне погашення ОВДП та сплату доходу за ними[5].

Депозитарієм ОВДП, тобто установою, яка веде їх централізований облік у бездокументарній формі, є Національний банк України.

З метою сприяння залучення іноземних інвестицій в ОВДП Нацбанк та міжнародний депозитарій цінних паперів Clearstream 13 березня 2019 року підписали угоду про кореспондентські відносини[6].

Купити ОВДП можуть як юридичні особи, так і громадяни, резиденти та нерезиденти. Купівля паперів відбувається через уповноважену особу — торговця. Торговцем (брокером) є банк або інвестиційна компанія, які мають ліцензію торговця, необхідну для здійснення операцій на фондовому ринку.

ОВДП належить до низькоризикових видів інвестування, оскільки їх погашення у повному обсязі (100 % номіналу) гарантується державою. У порівнянні з депозитами, вони мають вищу кінцеву дохідність.

Витрати за угодами з ОВДП включають комісії торговця та обслуговуючого банку, проте (на відміну від депозитів) вони звільнені від податку на доходи фізичних осіб.

Коли інвестор достроково (до дати погашення випуску) бажає вийти з інвестиції, він подає заявку брокеру на продаж паперу на вторинному ринку. При цьому ціна ОВДП на момент продажу може бути як вище, так і нижче ціни купівлі. Якщо вона є вищою, інвестор отримує додатковий доход[7].

Станом на початок травня 2020 року в обігу знаходяться 845 797 470 облігацій номінальною вартістю 1000 гривень кожна[8]. Ці облігації зі 194 випусків, майже всі — гривневі. Крім національної валюти, випущені також ОВДП у доларах США та євро. Термін їх обігу — від 85 до 10 992 днів; середній термін обігу — 4086 днів.

Роки розміщення — від 2009 до 2020. Роки погашення — від 2020 до 2047.

Номінальний рівень дохідності для гривні становить від 5,00 до 18,33 %[9].

Активними користувачами цього інструменту традиційно є державні банки. За даними НБУ, на 1 березня 2020 банки мали у власності ОВДП на загальну суму 322 млрд грн (номінальна вартість). При цьому 85 % ОВДП було сконцентровано в портфелях чотирьох державних банків: Приватбанку (43 %), Ощадбанку (23 %), Укрексімбанку (11 %) та Укргазбанку (8 %)[10].

Обсяг угод на вторинному ринку останніми роками стабільно зростає:[11]

У ІІ кварталі 2020 року Мінфін пропонував тільки гривневі облігації на 3 і 6 місяців.

• Облігація
• Державна облігація
• Облігація місцевої позики
• Обслуговування державного боргу
• Механізми управління державним боргом
• Державний кредит
• Фондовий ринок
• Фондова біржа ПФТС

• Первинний ринок ОВДП (НБУ)
• Вторинний ринок ОВДП (НБУ)
• Справедлива вартість ОВДП та коригуючі коефіцієнти (НБУ)
• ОВДП, що перебувають в обігу (Міністерство фінансів)
• Календар аукціонів (Міністерство фінансів)
• Поточні та найближчі події (погашення та виплата відсотків) щодо ОВДП (minfin.com.ua)
• Обсяги ОВДП, які знаходяться в обігу (minfin.com.ua)
• Строки погашення та виплати відсотків по ОВДП (minfin.com.ua)
• Розміщення ОВДП на первинному ринку (minfin.com.ua)

• Кучер, Г. «Розвиток ринку внутрішніх державних боргових зобов'язань України.» Вісник Київського національного торговельно-економічного університету 2 (2011): 47-58.
• Вахненко, Т. П. «Перспективні напрями політики державних запозичень в Україні.» Економіка і прогнозування 31 (2005): 65-76.
• Боринець, С. Я., and Л. В. Могилко. «Економічна природа та призначення державних цінних паперів.» Інвестиції: практика та досвід 13 (2011): 29-31.
• Приказюк, Н. В., and Т. П. Моташко. «Державні запозичення: світовий досвід та особливості здійснення в Україні.» Економіка та держава 5 (2009): 12-14.
• Дудченко, Вікторія Юріївна, and Виктория Юрьевна Дудченко. «Зарубіжна практика регулювання державного боргу.» (2007).
• Богдан, Т. «Визначальні фактори впливу на рівень відсоткових ставок за ОВДП та економетричні моделі відсоткових ставок.» Вісник Національного банку України 11 (2012): 17-25.