Державний театр ляльок Республіки Мордовія

Державний театр ляльок Республіки Мордовія (рос. Государственный театр кукол Республики Мордовия) — державний ляльковий театр у столиці Республіки Мордовія (Росія) місті Саранську, професіональний репертуарний театр із 70-літньою історією та власними традиціями. Театр є учасником багатьох оглядів та фестивалів, їхнім призером і дипломантом, постійно гастролює по Мордовії, а також у Московській, Нижньогородській, Пензенській та інших областях Росії. У своєму репертуарі він спирається на класичну казку і мордовський фольклор.

Державний театр ляльок Республіки Мордовія
Государственный театр кукол Республики Мордовия
Державний театр ляльок Республіки Мордовія
Державний театр ляльок Республіки Мордовія

Країна  Росія: Мордовія
Місто
Адреса
вул. Володарського, 90а
Підпорядкування Міністерство культури Республіки Мордовія
Місткість 180 місць
Тип ляльковий театр
Статус державний республіканський
Відкрито 1938
Репертуар дитячі російські, мордовські та інші народні казки, літературна казка і дитяча література
Керівництво директор Є. Я. Романовський[1]
gtkrm.info
Ідентифікатори і посилання

Загальні дані

Державний театр ляльок Республіки Мордовія ляльок міститься у спеціально збудованій функціональній будівлі в центрі Саранська за адресою:

вул. Володарського, буд. 90а, м. Саранськ-430003 (Республіка Мордовія, Росія).

Гарно формлена, як зовні, так і всередині будівля театру має відносно невелику (як для Республіки), але затишну глядацьку залу — на 180 місць.

Директор театру — Заслужений артист Республіки Мордовія кандидат мистецтвознавства Євген Яковлевич Романовський, головний режисер-художній керівник закладу — Л. А Сидорина.

З історії театру

Державний театр ляльок Мордовії виник у 1938 році на базі самодіяльної студії під керівництвом М. М. Махотина та Л. Ф. Махотиної-Міоні. Першими виставами новоствореного колективу були: «Гусеня» Н. Гернет, «Чарівна калоша» Г. Матвєєвої, «Каштанка» Є. Сперанського.

У 1948 році в театрі почав працювати перший професійний режисер (Н. Місюра) і перші професійні актори.

Проте тривалі роки колектив мордовських лялькарів працював як пересувний.

Відтак, роком другого народження театру вважається 1979 рік, коли театр отримав свій новий «дім» — стаціонарне спеціально збудоване приміщення по вулиці Володарського.

У 1970 році В. Я. Казаченко, тодішній головний режисер театру, поставив перший спектакль для дорослої авдиторії — «Божественна комедія» (І. Шток), яка мала значний успіх у саранської публіки.

Театр є Лауреатом Державної премії Мордовії 1984 року за постановку вистави «Головне бажання" (П. Висоцький).

Театр є учасником багатьох оглядів та фестивалів, їхнім призером і дипломантом. Так, улітку 2002 і 2003 років саранські лялькарі показували свою майстерність на фестивалі театральних капусників «Весела Коза» в Нижньому Новгороді, брали участь у фіно-угорських фестивалях для дітей та юнацтва «Божественна іскорка» (м. Сиктивкар, Республіка Комі), де були відзначені дипломами 1 ступеня: «За найкращу сценографію» — «Пригоди мисливця Дамая» (художник-постановник А. Альошкін), «За найкращу роботу художника» (художник-постановник головний художник театру М. Кочнєва).

Чинний репертуар

У чинному репертуарі Державного театру ляльок Республіки Мордовія[2] — постановки переважно для дітей, зокрема за казками, мордовськими і російськими, народів світу, літературними, творами дитячої літератури, вітчизняної та світової: «Пригоди мисливця Дамая», «Золота пряжа», «Червоненька квіточка» (за С. Аксаковим), «Чарівна лампа Аладдіна» та «Алі - баба і розбійники» (з арабських казок «1000 і 1 ночі»), «Гусеня», «Ще раз про Червону Шапочку», «Крихітка-Хавронька», «Казка про попа і робітника його Балду» (за мотивами казки О. С. Пушкіна), «Козенята та сірий вовк», «Золоте курча», «Буратіно летить на Місяць», «Сестриця Оленка та братик Іванко», «Чудеса в решеті», «Дикі лебеді», «Жадібний шах і вірні друзі» («Магома і Чилбік», за мотивами дагестанських народних казок), «Каліф - лелека» (за казкою В. Гауффа), «Лісовий автобиль», «Таємниця Новорічної ночі», «Солдатський казанок», «Колобок», «Дочка Віряви», «Кіт гусляр», «Черевички для Попелюшки», «Кресало» (за однойменною казкою Г.-Х. Андерсена), «Клаптики по завулкам» (Г. Остер), «Півник і соняшник», «Три ведмеді» (за однойменною казкою Л. М. Толстого), «Машенька і ведмідь», «Пригоди Вихрастика».

Примітки

Джерела і посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.