Деркач Григорій Іларіонович
| Деркач Григорій Іларіонович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
26 березня 1932 Вишневе, Гуляйпільський район |
| Помер | 7 вересня 1969 (37 років) |
| Країна |
 УРСР |
| Діяльність | хімік |
| Alma mater | хіміко-технологічний факультет Дніпропетровського металургійного інституту |
| Посада | заступник директора по науковій роботі Інституту органічної хімії АН УРСР |
| Звання | доктор хімічних наук |
| Ступінь | член-кореспондент НАНУ |
| Членство | НАН України |
| Нагороди |
 срібна медаль ВДНГ |
Григо́рій Іларіо́нович Дерка́ч (* 26 березня 1932, Вишневе Гуляйпільського району Запорізької області — † 7 вересня 1969) — український хімік, член-кореспондент АН УРСР — 1967.
Життєпис
Закінчив хіміко-технологічний факультет Дніпропетровського металургійного інституту в 1954 році. Доктор хімічних наук — 1965, професор — 1966.
Працював в 1954—1955 роках лаборантом кафедри органічної хімії, з 1955 по 1958-й навчався в аспірантурі. У 1958-1959-х — молодший науковий співробітник, в 1959—1963 — старший науковий співробітник лаюораторії інсектицидів, в 1963-1966-х — завідувач відділу хімії елементоорганічних ізоціанатів, з 1966 року — заступник директора по науковій роботі Інституту органічної хімії АН УРСР. 1967 — член-кореспондент НАНУ.
Досліджував хімію органічних ізоціанатів та ізоціанатів фосфору. Автор більше 200 наукових праць.
1967 року АН СРСР направляє його до наукового відрядження в ФРН — вивчати фосфорорганічні сполуки у Гейдельберзькому університеті.
Нагороджений орденом «Знак пошани» — 1967, за досягнуті успіхи в розвитку народного господарства СРСР — срібною медаллю ВДНГ СРСР, 1968.
Зареєстровано 59 авторських свідоцтв на винаходи.
Є засновником наукового напряму в царині хімії фосфороорганічних сполук — хімія ізоціанатів фосфору.
Серед його досягнень:
- розробив методи синтезу ізоціанатів кислот фосфору — на основі реакції окиснювального імінування сполук тривалентного фосфору діалкіловими естерами N-хлоріміновугільної кислоти,
- реакції амідів кислот п'ятивалентного фосфору з фосгеном або хлористим оксаліном,
- реакції взаємодії хлорангідридів кислот фосфору з ціанатом натрію,
- реакції фосфінових кислот з хлорформілізоціанатом.
Отримані ізоціанати фосфору використовуються для отримання гербіцидів, інсектицидів, лікарських препаратів, полімерних матеріалів.
Під його укрівництвом були створені
- нові фосфоровмісні антибластичні препарати,
- бактеріоциди,
- високоефективні інсектициди,
- комплексоутворювачі для важких металів
- фунгіциди.
Вийшла друком його робота «Хімічний захист рослин», 1963.
Серед авторських свідоцтв — «Спосіб боротьби із захворюваннями рослин» за допомогою фосфорорганічних сполук — разом з Е. А. Шомовою та В. П. Рудавським.
Загинув у автомобільній пригоді в Карпатах.