Децима

Децима (лат. decima — десята), або Еспінела (за прізвищем іспанського поета XVI ст. В. Еспінела) — десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: аббааггддг. Перший чотиривірш мав зв'язку ліричної колізії, останні — її розв'язку. Децима вживалась в іспанській поезії і як віршована форма глоси. Подеколи, передусім у російській поезії (Г. Державін, О. Радищев), терміном «децима» називали десятирядкову одиничну строфу, найчастіше з чотиростопним хореєм, де сполучався чотиривірш (абаб) із шестивіршем (ггдеед). Нею користувались й українські поети, зокрема вона становить структурну основу поеми «Енеїда» Івана Котляревського, написаної чотиристопним ямбом. До децими звертались й інші українські поети, Юрій Клен в епопеї «Попіл імперій» (у 3-й ч.), що зумовлювалося композиційними потребами цього твору:

[…]Зі звички буду тільки ямбом

Вам баналюки тут плести.

Та й то лиш чотиристоповим:

пан Котляревський нам писав,

коли мене відн славословив,

коли гекзаметр занедбав.

Строфа — мій віз, рядки — колеса,

а тих коліс у возі десять.

Їх ритмом-ободом стягніть,

Мастіть їх дьогтем — серця кров'ю

і рими-шпиці яворові

мені крутити поможіть.

Ці слова Юрій Клен вкладає в уста Енеєві, котрий зголошується бути поводирем у радянських концтаборах.