Де Бальмен Яків Петрович
Яків Петрович де Бальмен (нар. 16 (28) липня 1813, Линовиця — 14 (26) липня 1845) — український художник-аматор, офіцер, автор кількох рукописних повістей, що за життя не були опубліковані, онук Антона де Бальмена. Приятель поета Тараса Шевченка.
| Де Бальмен Яків Петрович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
28 липня (9 серпня) 1813 Линовиця, Линовицька волость, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія | |||
| Смерть | 14 (26) липня 1845 (31 рік) | |||
| Країна |
 Російська імперія | |||
| Навчання | Ніжинська гімназія вищих наук | |||
| Діяльність | художник, військовослужбовець | |||
| Батько | Q21618402? | |||
| Брати, сестри | • Q4077088? і Де Бальмен Сергій Петрович | |||
|
| ||||
Біографія
.jpg.webp)
Народився у Линовиці Пирятинського повіту Полтавської губернії, нині смт Прилуцького району, Чернігівська область, Україна.
Закінчив Ніжинську гімназію вищих наук князя Безбородька. Служив в імператорській армії, загинув на Кавказі.
Де Бальмен і Тарас Шевченко
Бальмен познайомився з Тарасом Шевченком 29 червня 1843 у маєтку Т. Г. Волховської в селі Мойсівці. Бував поет також у його маєтку Линовиці на Пирятинщині того ж 1843 року. Пізніше вони не раз зустрічалися.
Бальмен і М. Башилов виконали по 39 ілюстрацій: заставок, кінцівок і заголовних літер до рукописного «Кобзаря» Шевченка (1844) — «Wirszy T. Szewczenka» (переписаний польськими літерами). Перед від'їздом на Кавказ цю збірку де Бальмен 20 липня 1844 переслав М. В. Закревському для передачі Шевченкові, зокрема, ілюстрував поеми «Гайдамаки» та «Гамалія». Шевченко ж присвятив йому поему «Кавказ»[1] — після загибелі де Бальмена в Ічкерії. Кілька рядків поеми було прямо адресовано загиблому, в яких Шевченко оплакує даремну смерть українця за чужі інтереси імперії.
Авторство ілюстрацій Я. де Бальмена та М. Башилова до «Кобзаря» Т. Шевченка вперше було атрибутовано 1924 мистецтвознавцями — Володимиром Вайсблатом (Київ) та Павлом Еттінґером (Москва).
Загибель
Перебуваючи в діючій армії, був призначений ад'ютантом командира 5-го корпусу генерала О. М. Лідерса. Під час Даргинського походу, коли після зруйнування резиденції Шаміля Дарго російські війська відходили на старі позиції, корпус Лідерса, що рухався за авангардом і відірвався від основної колони, опинився у пастці, ущелина була перекрита завалом. Для встановлення зв'язку з головнокомандуючим і з метою розвідування ситуації, що склалася, генерал відрядив свого ад'ютанта де Бальмена, який був убитий в сутичці з чеченським загоном в районі Шуанійських висот.
Примітки
Література
- Усенко П. БАЛЬМЕН Яків Петрович де // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 176. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Шевченківська енциклопедія. — Т.1 (А-В). — К., 2012.
- Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
- Колюбакин Б. М. Кавказская экспедиция в 1845 году. Рассказ очевидца В. Н. Н…ва. — СПб., 1907. — С. 151—152. (рос.)
- «Киев понемногу превращаеться в глухую провинцию…». Письма В. Н. Вайсблата П. Д. Эттингеру — http://aej.org.ua/History/1041.html (Див. Лист 12) (рос.)
- Николаи А. Из воспоминаний о моей жизни. Даргинский поход 1845 // Русский архив. — 1890. — № 6. — С. 272. (рос.)
Посилання
- де Бальмен граф Яків // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 311. — 1000 екз.