Джасме Джаліл Осеович

Джасме́ Джаліл Осеович[1] (курд. Casimê Celîl, вірм. Ջալիլ Ջասըմե, 12 (25) жовтня 1908(19081025), село Кизил-Кула Карської області, Російська імперія, тепер на території Туреччини 24 жовтня 1997, Єреван, Вірменія) курдський радянський поет.

Джасме Джаліл Осеович
Народився 25 жовтня 1908(1908-10-25)
село Кизил-Кула Карської області, Російська імперія, тепер на території Туреччини
Помер 24 жовтня 1997(1997-10-24)
Єреван, Вірменія
Громадянство Російська імперія СРСР
Національність курд
Діяльність письменник
Alma mater Вірменський педагогічний інститут
Знання мов вірменська, курдська
Партія ВКП(б) (КПРС)

Біографія

Народився 12 (25) жовтня 1908(19081025) року в селі Кизил-Кула Карської області Російської імперії. У 1918 році під час Першої світової війни його батьки загинули під час переслідувань, влаштованих султанським урядом Османської імперії. Село Кизил-Кула, в якому він народився, опинилося на території Туреччини. Виховувався у дитячому приюті у Олександрополі (тепер Гюмрі). Член КПРС з 1930 року. У 1941 році закінчив Вірменський педагогічний інститут у Єревані.

З 1923 року Дж. Джасме працював керівником відділу підготовки та видання книг курдською мовою. Протягом 15 років, до 1938 року, під його керівництвом у видавництві «Айпетрат» («Вірмдержвидав») видавалися десятки книг, навчальних посібників, збірок віршів, політична, наукова, педагогічна та художня літератури курдською мовою, твори курдських поетів і письменників.[2]

У 1932 році Дж. Джасме був призначений першим директором закавказького курдського педагогічного технікуму. З другої половини 1930-х років в СРСР заборонялося видання курдської літератури курдською мовою, були закриті всі центри курдської культури, в курдських селах заборонялося викладання курдською мовою, припинилося видання курдської періодичної преси, було закрито курдський педагогічний технікум, була заарештована частина курдської інтелігенції. Дж. Джасме продовжив свою творчу діяльність: він дбав про порятунок курдських видань, займався збором і комплектацією курдських книг.[2]

У 1955 році став першим завідувачем щойно створеної редакції курдських радіопередач на вірменському радіо у Єревані.[2]

Літературна діяльність

Друкуватися почав 1930 року. Збірки віршів і поем «Алагяз» (1954), «Курдські поеми» (1955), «Рідне джерело» (1957), «Моє вогнище» (1966) написані вірменською мовою; «Мої дні» (1960), «Пісні гір» (1970), «Вогнище курда» (1975), «Курдська ода» (1975), «Закоханий курд» (1980), «Зозан» (1982), «Кава моєї матері» (1984), поеми «Героїзм курдів у фортеці „Димдим“» (1988) курдською мовою. Автор підручників для курдських шкіл.

Переклав курдською мовою окремі твори Т. Шевченка, О. Пушкіна, О. Туманяна, Є. Чаренца, К. Маркса, Ф. Енгельса та інших.

Вірші й поеми Дж. Джасме ввійшли до книги «Радянські курдські поети», виданої у 1956 році («Советские курдские поэты», російською мовою).

Сім'я

Був одружений з вихідцею з того самого села, що й сам Д. Джасме, яка так само виховувалася у дитячому будинку у Вірменії. [джерело?] Мав двох синів — Ордихане Джаліл і Джаліле Джаліл та доньку — Джамілю. Його сини були дослідниками курдської новітньої історії і культури. Його син Джаліл Ордихане (справжнє ім'я Джалілов Ордихане Джасмович, 1932—2007) був поетом, критиком, фольклористом.[3] Дочка — автор декількох книг з курдської народної музики.

Література

Посилання

Примітки

  1. З ім'ям Д. Джасме в літературі часів радянщини, коли писав поет, існує певна плутанина. Одні джерела як призвище подають Джасме, як ім'я — Джаліл, інші навпаки як призвище подають Джаліл, як ім'я — Джасме. До перших відносяться Українська радянська енциклопедія, Большая советская энциклопедия, Литературный энциклопедический словарь / под общ. ред. В. М. Кожевникова, П. А. Николаева. — М. : Сов. энцикл., 1987. — 751 с. — Указ.: с. 536—751. До других відносяться: «Литературная Армения», Том 1, 1969, С. 87, Советская поэзия. Том 1 — М.: Художественная литература, 1977. С. 711, 878.
  2. Ш. Ашир. Памяти Джасме Джалила. // Журнал «Дружба». № 10, 2000. (Москва). С. 27-28. (рос.)
  3. Ордихане Джалил. // В. С. Бахтин, А. Н. Лурье. Писатели Ленинграда: биобиблиографический справочник, 1934—1981. — Л.: Лениздат, 1982. — С. 225. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.