Джеймс Френсіс

Народився в Англії. Трудову діяльність розпочав у 14 років як підмайстер у свого батька на залізниці. Працював також на заводі у південному Уельсі. У 18 років вирішив емігрувати до США. Переселився в Стонінгтон, що тепер в окрузі Нью-Лондон штату Коннектикут. Працював тут помічником залізничного інженера Джорджа Вашингтона Вістлера на залізниці Нью-Йорк — Нью-Гавн (англ. New York and New Haven Railroad). Через рік Френсіс разом зі своїм босом переїхав у місто Лоуелл штату Массачусетс для роботи в компанії «Канали і шлюзи» (англ. Proprietors of Locks and Canals), де він у віці 19 років почав працювати креслярем, а його бос став головним інженером.

Через кілька років бос Френсіса Дж. Вістлер відправився в царську Росію для будівництва там залізниці. Перед від'їздом Вістлер призначив Френсіса головним інженером компанії і продав йому свій будинок на Вортен-стріт (Worthen street). Того ж 1837 року Френсіс одружився з Сарою Браунель (англ. Sarah W. Brownell).

Як головний інженер і керівник компанії Френсіс був відповідальний за вдосконалення системи каналів і шлюзів на річці Мерімак у Лоуеллі (англ. Lowell Power Canal System and Pawtucket Gatehouse). Вода каналів використовувалася заводами в Лоуеллі і канали в той час експлуатувалися на межі свого потенціалу. Робота Френсіса дозволила підвищити експлуатаційні характеристики системи каналів і тим самим сприяти подальшому розвитку промисловості в місті Лоуелл.

В період роботи над вдосконаленням системи каналів у Лоуеллі Френсіс виконував також замовлення на гідротехнічні роботи і в інших частинах країни. Коли виникла потреба у поліпшенні водопостачання міста Нью-Йорка, Френсіс був консультантом на будівництві дамби на річці Кротон (англ. New Croton Dam), що впадає в Гудзон неподалік від Нью-Йорка. Він також консультував на будівництві дамби на водоспаді Сейнт-Ентоні (англ. Saint Anthony Falls) на річці Міссісіпі в Міннеаполісі, штат Міннесота.

У Лоуеллі винахідник Уріа Бойден (англ. Uriah A. Boyden) продемонстрував винайдений ним варіант водяного колеса (турбіну Бойдена). Френсіс вирішив вдосконалити розробку Бойдена. Над вдосконаленням вони працювали разом. 1847 року Френсіс запропонував конструкцію лопатевої гідравлічної турбіни із зовнішнім підведенням води до робочого колеса. Турбіна Френсіса виявилася набагато ефективнішою за турбіну Бойдена. Результати своїх досліджень Френсіс виклав у книжці «Гідравлічні експерименти у Лоуеллі», що була видана 1855 року.

• James B. Francis. Lowell Hydraulic Experiments. — 1868.

• Френсіс Джеймс. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 12. — 1985.