Джермейн О'Ніл

Починав грати в баскетбол у команді старшої школи О-Клер (Колумбія, Південна Кароліна). У випускному класі набирав 22,4 очка, 12,4 підбирання та 5,2 блокшота за гру. Після закінчення школи вирішив не поступати до коледжу, а одразу виставив свою кандидатуру на драфт.

1996 року був обраний у першому раунді драфту НБА під загальним 17-м номером командою «Портленд Трейл-Блейзерс». Дебютував у лізі в грудні, у віці 18 років у матчі проти «Денвер Наггетс», ставши на той момент наймолодшим гравцем, який зіграв у НБА. Загалом провів у Портленді чотири роки, протягом яких виходив лише на заміну та не відзначався особливою результативністю, не витримуючи конкуренцію в команді.

2000 року був обміняний на Дейла Девіса до «Індіана Пейсерз». У свій перший рік в новій команді одразу значно покращив ігрову статистику, набираючи 12,9 очка та 9,8 підбирання за гру. Став лідером ліги за кількістю блоків — 228. Допоміг команді дійти до плей-оф, де вона програла у першому раунді «Філадельфії».

У сезоні 2001-2002 виграв нагороду найбільш прогресуючого гравця в НБА, а також був включений до третьої збірної НБА та взяв участь у матчі всіх зірок. Протягом сезону набирав 19 очок та 10,5 підбирання. Наступного сезону набирав вже 20,8 очка та 10,3 підбирання. Двічі визнавався кращим гравцем місяця Східної конференції. Разом з командою пробився до плей-оф, де програв «Бостону».

У сезоні 2003-2004 продовжив свою статистику дабл-даблів та дійшов з командою до фіналу Східної конференції. Там «Індіана» зустрілася з «Детройтом», якому і програла. «Детройт» в свою чергу став чемпіоном НБА.

Наступного сезону в листопаді, під час матчу в Детройті, спалахнула бійка на майданчику, в якій взяв участь і О'Ніл. Як наслідок — 25 матчів дискваліфікації для нього, 30 матчів для Стівена Джексона та до кінця сезону для Рона Артеста. В плей-оф команда не змогла подолати бар'єр другого раунду у вигляді «Детройта».

51 матч наступного сезону пропустив через травму. Через це не зміг взяти участь у матчі всіх зірок. Команда знову вилетіла на ранній стадії плей-оф — у першому раунді від «Нью-Джерсі Нетс».

2008 року перейшов до «Торонто Репторз», у складі якої провів наступний сезон своєї кар'єри.

Наступною командою в кар'єрі гравця була «Маямі Гіт», до складу якої був обміняний 13 лютого 2009 року на Шона Меріона та Маркуса Бенкса. У складі команди з Маямі провів два сезони та двічі потрапляв з нею до плей-оф. Але також двічі команда вилітала на цій стадії, спочатку від «Атланта Гокс», а потім від «Бостон Селтікс».

З 2010 по 2012 рік грав у складі «Бостон Селтікс». За це період зіграв лише у 50 матчах, після чого був відрахований з команди.

2012 року перейшов до «Фінікс Санз», у складі якої провів наступний сезон своєї кар'єри. Тренерським штабом команди розглядався як лідер у роздягальні та покликаний був замінити в цьому амплуа Стіва Неша та Гранта Гілла. Таким чином, став співкапітаном команди разом з Джередом Дадлі.

Останньою ж командою в кар'єрі гравця стала «Голден-Стейт Ворріорс», до складу якої він приєднався 2013 року і за яку відіграв один сезон.

• Статистика ігрової кар'єри і профіль гравця на Basketball-Reference.com