Шон Меріон

Меріон у складі «Далласа», 2009

Меріон у складі «Фінікса», 2007

На університетському рівні грав за команду УНЛВ (1998–1999).[2]

1999 року був обраний у першому раунді драфту НБА під загальним 9-м номером командою «Фінікс Санз». Захищав кольори команди з Фінікса протягом наступних 9 сезонів. У своєму дебютному сезоні в лізі отримав травму та пропустив 31 матч з грудня по лютий, однак це не завадило йому бути включеним до другої збірної новачків.[2] В наступному сезоні набирав 17,3 очок за матч та зіграв у матчі новачків на зірковому вікенді. Він покращив свою результативність до 19,1 очок за матч у сезоні 2001-2002 та до 21,2 очок — у 2002-2003.[2] 2003 року вперше взяв участь у матчі всіх зірок НБА.

У сезоні 2003-2004 набирав 19 очок та 9,3 підбирань. Був лідером НБА за перехопленнями (167) та став другим гравцем в історії після Кевіна Гарнетта, кому вдалось потрапити до топ-30 ліги за п'ятьма показниками — результативністю, підбираннями, перехопленнями, блок-шотами та ігровим часом.[2] У міжсезоння приєднався до збірної США та завоював бронзову медаль у її складі на Олімпійських іграх 2004.

У сезоні 2004-2005 набирав в середньому 19,4 очок за гру та вдруге був запрошений на матч всіх зірок. У наступному сезоні набирав 19,4 очок за гру та став другим гравцем в історії після Девіа Робінсона, який потрапив до топ-5 ліги за кількістю перехоплень та підбирань у одному сезоні.[3][4]

У сезоні 2005-2006 набирав 21,8 очок за гру та був визнаний найкращим баскетболістом місяця Західної конференції. Взимку знову був запрошений до складу команди Західної конференції на матч всіх зірок. Став першим гравцем в історії НБА, який потрапив до топ-5 ліги за кількістю перехоплень та підбирань у двох сезонах поспіль. 22 лютого 2006 року провів найрезультативніший матч у кар'єрі, набравши 44 очки проти «Бостон Селтікс». Згодом став другим гравцем в історії франшизи після Чарльза Барклі, який набрав мінімум 30 очок та 15 підбирань у трьох матчах поспіль. 25 лютого у матчі проти «Шарлотт Бобкетс» зробив 24 підбирання, що стало його рекордом.

Сезон 2006-2007 закінчив як гравець з найбільшою кількістю перехоплень у лізі (156). 31 жовтня 2006 року в матчі проти «Лос-Анджелес Лейкерс» забив своє 10,000-не очко. Взимку вчетверте та востаннє був запрошений на матч усіх зірок НБА.

9 листопада 2007 року в матчі проти «Маямі Гіт» повторив своє досягнення з 24-х підбирань.[5]

У лютому 2008 року разом з Маркусом Бенксом перейшов до складу «Маямі Гіт» в обмін на Шакіла О'Ніла.[6] Через рік, у лютому 2009 року з Бенксом був обміняний до «Торонто Репторз» на Джермейна О'Ніла та Джамаріо Муна.[7]

Наступною командою в кар'єрі гравця була «Даллас Маверікс», за яку він відіграв 5 сезонів.[8] 2011 року допоміг команді стати чемпіоном НБА, перемігши у фіналі «Маямі» в шести матчах. Протягом того сезону приєднався до Хакіма Оладжувона, Карла Мелоуна, Кевіна Гарнетта та Джуліуса Ірвінга як до гравців, які мають 1,500 перехоплень та 1,000 блокувань у кар'єрі.[9]

8 грудня 2012 року в матчі проти «Фінікса» набрав своє 16,000-не очко. 27 січня 2013 року проти того ж Фінікса провів свій 1,000-й матч у кар'єрі.[10] 3 січня 2014 року в матчі проти «Лос-Анджелес Кліпперс» здобув своє 17,000-не кар'єрне очко.[11]

Останньою ж командою в кар'єрі гравця стала «Клівленд Кавальєрс», до складу якої він приєднався 2014 року і за яку відіграв один сезон.[12]

• Статистика ігрової кар'єри і профіль гравця на Basketball-Reference.com