Джиммі Візерспун

Народився 8 серпня 1920 року в Гурдоні, штат Арканзас. Музичної освіти не мав, однак з 7 років співав у хорі баптистської церкви. У віці 16 років його родина переїхала до Лос-Анджелеса, де він познайомився і виступав з Ті-Боун Вокером та Артом Тейтумом. Коли працював на торговому флоті у Тихому океані (1941—43), співав блюз у Калькутті з гуртом Тедді Везерфорда. Замінив Волтера Брауна в оркестрі Джея Макшенна у Вальєхо, Каліфорнія (коли у 1944 році взяв відпустку і приїхав навідати родину); гастролював з Макшенном у 1944—48 роках.

Як соліст найбільший успіх мав з піснею «Ain't Nobody's Business, Pts. 1 & 2» (1947), випущену на Supreme Records (у 1949 вона посіла 1-е місце в чарті Race Records журналу «Billboard»); потім слідували хіти «No Rollin' Blues» і «Big Fine Girl». на початку 1950-х поступово відійшов від блюзу, почав співати джаз. Періодично працював упродовж 1950-х, записувався для різних лейблів, зокрема на Checker, ATCO, RCA Victor, Atlantic і Vee Jay; здійснив гучне повернення у 1959 році на Монтерейському джазовому фестивалі, де виступив з відомими джазовими музикантами Коулменом Гокінсом, Беном Вебстером, Вуді Германом, Ерлом Гайнсом, Мелом Льюїсом та ін., а його альбом At the Monterey Jazz Festival (HiFi Jazz) дуже добре продавався. Працював з Беном Вебстером і Грувом Голмсом; 1961 році їздив на гастролі до Європи з Баком Клейтоном. У 1962 році з Вебстером виступив на телепередачі «Jazz Casual». У 1960-х записав альбом Evenin' Blues (Prestige) з гітаристом Ті-Боун Вокером і саксофоністом Кліффордом Скоттом.

З початком 1970-х вирішив припинити концертні виступи і повернувся до Лос-Анджелеса. У 1971 році співпрацював з колишнім вокалістом «Animals» Еріком Бердоном, записавши альбом Guilty. Однак альбом продавався погано. У 1972 році вів власний випуск на радіо. З 1972 року знову почав виступати. Для свого гастрольного туру 1972 року найняв молодого гітариста Роббена Форда, з яким потім працював упродовж всієї кар'єри; у 1974 році їздив на гастролі до Лондона, де записав Love Is a Five Letter Word з британським продюсером Майком Вернером. Вернон випускав альбоми британських блюзових виконавців Джона Мейолла, «Fleetwood Mac» і «Ten Years After». На початку 1980-х у нього діагностували рак гортані.

Помер 18 вересня 1997 року в Лос-Анджелесі у віці 77 років від раку гортані.

• Wilbur De Paris Plays & Jimmy Witherspoon Sings New Orleans Blues (Atlantic, 1957) з Вілбуром Де Перісом
• Singin' the Blues (World Pacific, 1959)
• At the Monterey Jazz Festival (HiFi Jazz, 1959)
• Sings the Blues (Crown, 1960)
• At the Renaissance (HiFi Jazz, 1960)
• Baby, Baby, Baby (Prestige, 1963)
• Evenin' Blues (Prestige, 1963)
• Blues Around the Clock (Prestige, 1963)
• Blue Spoon (Prestige, 1964)
• Some of My Best Friends Are the Blues (Prestige, 1964)
• Spoon in London (Prestige, 1965)
• The Blues Is Now (Verve, 1967) з Бразер Джеком Макдаффом
• Blues Singer (BluesWay, 1969)
• Handbags and Gladrags (ABC, 1970)
• Spoon's Life (Isabel, 1980)

• Feather, Leonard; Gitler, Ira. The Biographical Encyclopedia of Jazz — Oxford University Press; 1 ed., 2007. — 744 p. ISBN 978-0195320008
• Edward Komara. Encyclopedia of the Blues, 2 Volume Set. — Routledge, 28 жовтня, 2005. — Т. 2. — 1440 p. — ISBN 0415926998.

• Джиммі Візерспун на сайті Allmusic. (англ.)
• Джиммі Візерспун на Discogs.com (англ.)