Джим Браун (футболіст)

У футболі дебютував 1927 року виступами за команду «Байонн Роверс».

Згодом з 1928 по 1931 рік грав у складі команд «Ньюарк Скітерс», «Нью-Йорк Нешнелз», «Нью-Йорк Джаєнтс», «Нью-Йорк Філд», «Бруклін Вондерерс» та «Ньюарк Американс».

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу «Манчестер Юнайтед», до складу якого приєднався 1932 року. Відіграв за команду з Манчестера наступні два сезони своєї ігрової кар'єри. У складі «Манчестер Юнайтед» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,42 голу за гру першості.

1935 року уклав контракт з клубом «Брентфорд», у складі якого провів наступний рік своєї кар'єри гравця.

З 1936 року один сезон захищав кольори «Тоттенгем Готспур».

Протягом 1937—1939 років захищав кольори клубів «Гілфорд Сіті» та «Клайд».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Грінпорт Юнайтед», за команду якого виступав протягом 1950—1952 років.

Потретні фото Джима Баруна на різних етапах його ігрової і тренерської кар'єри.

1930 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної США. Протягом кар'єри в національній команді провів у формі головної команди країни 4 матчі, забивши 1 гол.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1930 року в Уругваї, на якому команда здобула бронзові нагороди. Зіграв з Бельгією (3:0)[3], Парагваєм (3:0)[4] і Аргентиною (1:6)[5]. Що цікаво, тогорічна американська команда стала єдиною в історії чемпіонатів світу, яка в трьох іграх однієї збірної задіяла лише 11 футболістів.

Розпочав тренерську кар'єру, ще продовжуючи грати на полі, 1948 року, очоливши тренерський штаб клубу «Грінвіч Хай Скул».

В подальшому очолював «Грінпорт Юнайтед» та «Брансвік Скул».

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Елізабет Фалконс», головним тренером команди якого Джим Браун був з 1956 по 1958 рік.

Помер 9 листопада 1994 року на 86-му році життя у місті Берклі-Гайтс.