Ріо-де-Жанейро

Ріо-де-Жане́йро (порт. Rio de Janeiro, буквально — «Січнева річка»; МФА: [ˈriːoʊ di ʒəˈnɛəroʊ], [ˈriːoʊ deɪ ʒəˈnɛəroʊ], [ˈriːoʊ də dʒəˈnɛəroʊ], португальська вимова [ˈʁi.u dʒi ʒɐˈnejɾu])[3]  — друге за величиною (після Сан-Паулу) місто Бразилії, адміністративний центр однойменного штату, з 1764 до 1960 року — столиця Бразилії, з 1808 до 1821 — також столиця Португальської держави. Зазвичай відомо просто як «Ріо» (особливо серед його мешканців), має прізвисько «Дивовижне місто» (порт. Cidade Maravilhosa).

Ріо-де-Жанейро
—  муніципалітет  —
Município do Rio de Janeiro
Муніципалітет Ріо-де-Жанейро
Згори і зліва направо: Христос-Спаситель, Міст Ріо-Нітерой, Центр міста із бухти Гуанабара, Стадіон Маракана, канатна дорога на Цукровій голові, доріжка пляжу у Копакабана, панорама на місто з гори Корковаду.
Згори і зліва направо: Христос-Спаситель, Міст Ріо-Нітерой, Центр міста із бухти Гуанабара, Стадіон Маракана, канатна дорога на Цукровій голові, доріжка пляжу у Копакабана, панорама на місто з гори Корковаду.

Прапор
Герб
Прізвисько: Cidade Maravilhosa ("Дивовижне місто") або Ріо
Координати: 22°54′30″ пд. ш. 43°11′47″ зх. д.
Країна Бразилія
Регіон Південно-східний
Штат Ріо-де-Жанейро
Заснування 1 березня 1565
Уряд
 - Тип Міська рада
 - Мер Марсело Крівелла (PRB)
Площа [1]
 - муніципалітет 1260 км²
 - Агломерація 4557,3 км²
Висота над р.м. від 0 до 1021 м 
Населення (2010) [2]
 - муніципалітет 6,323,037
 - Густота 4781/км²
 - Агломерація 14,387,000
Часовий пояс BST (UTC−3)
 - Літній час відсутній
Поштовий код 20000-000
Телефонний код(и) +55 21
Вебсайт: Офіційний вебсайт міста
Розташування в штаті Ріо-де-Жанейро
Розташування в штаті Ріо-де-Жанейро
Ріо-де-Жанейро
Розташування на мапі Бразилії

Місто знамените своєю видовищною природою, святкуваннями карнавалу, самбою й іншою музикою, сонячними пляжами (такими як у Копакабана, Іпанема і Леблон), готелями, добродушним і гостинним стилем життя своїх мешканців. Серед найвизначніших пам'яток міста гігантська статуя Ісуса Спасителя (Cristo Redentor) на горі Корковаду, гора Цукрова голова з канатною дорогою, Самбодром — величезний центр парадів, що використовується впродовж Бразильського карнавалу, стадіон Маракана́, один з найбільших у світі. У Ріо-де-Жанейро розміщений найбільший лісовий масив всередині міста — ліс Тіжука (Floresta da Tijuca).

Центр Ріо-де-Жанейро має координати 22°54′ пд. ш. 43°14′ зх. д.. Населення Міста Ріо-де-Жанейро становить 6 323 037 мешканців (перепис 2010 року), та займає площу 1260 км². Кількість населення агломерації приблизно 12 млн осіб. Це друге найбільше місто Бразилії після Сан-Паулу і до 1960 року було столицею країни, тепер його місце зайняла Бразиліа. Мешканці міста відомі, як каріоки (cariocas). Офіційна пісня Ріо-де-Жанейро — «Cidade Maravilhosa».

Географія

Ріо-де-Жанейро розміщене на смузі Атлантичного узбережжя Бразилії, поблизу Тропіка Козерога. Місто, орієнтоване переважно на південь, засноване поблизу бухти Гуанабара, на вході до якої знаходиться гора Цукрова Голова, що є «візитною карткою» міста. Місто займає площу 1260 км². Ріо-де-Жанейро мав столичний статус до 1960 року, тепер столицею є місто Бразиліа.

Центр Ріо знаходиться на рівнинах західного берега бухти Гуанабара. Значна частина міста, так звана Північна зона, розташовується на північно-західних рівнинах, пагорбах і невеликих скелястих горах. Південна зона міста — пляжі, що обрамляють море — відділена від центральної та північної частини міста прибережними горами. Ці гори і пагорби — відгалуження Серра-ду-Мар, давньої гірської системи в південно-східній частині Бразилії, яка утворює південні схили Бразильського плоскогір'я. Вільний доступ в обширну Західну зону, відсічену гірськими хребтами, відкритий наприкінці 20 століття з появою нових доріг і тунелів.

Клімат
Клімат Ріо-де-Жанейро
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C 29,4 30,2 29,4 27,8 26,4 25,2 25,3 25,6 25,0 26,0 27,4 28,6 27,2
Середня температура, °C 26,2 26,5 26,0 24,5 23,0 21,5 21,3 21,8 21,8 22,8 24,2 25,2 23,7
Середній мінімум, °C 23,3 23,5 23,3 21,9 20,4 18,7 18,4 18,9 19,2 20,2 21,4 22,4 21,0
Норма опадів, мм 114.1 105.3 103.3 137.4 85.6 80.4 56.4 50.5 87.1 88.2 95.6 169 1172.9
Джерело: World Climate

Історія

Португальські дослідники під керуванням капітана Гаспара ді Лемоса вперше досягли бухти Гуанабара, майбутнього місцерозташування Ріо, 1 січня 1502 року. Згідно з легендою, португальці давали назви новим місцям відповідно до імені святого, який відповідає поточному дню. Через відсутність такого на день відкриття бухти їй дали назву місяця відкриття. Також вони прийняли бухту за гирло річки, відтак і місто назвали «Січневою річкою». Хоча очевидно, що досвідчений моряк не зробив би такої помилки, але у той час слово «річка» була узагальненням для будь-якої великої водойми.

1555 року район сучасного Ріо-де-Жанейро ненадовго зайняли французи, але незабаром португальцям вдалося відновити контроль над територією. Власне місто Ріо-де-Жанейро засноване 1 березня 1565 року Ештасіу де Са разом із Жозе ді Аншіета. Спочатку воно іменувалося Сан-Себастьян де Ріо-де-Жанейро (порт. São Sebastião de Rio de Janeiro) на честь португальського короля Себастьяна I.

1763 року колоніальна адміністрація переведена із Салвадора в Ріо-де-Жанейро, майже на два століття місто стало столицею Бразилії. В період еміграції португальського двору з 1808 по 1815 роки Ріо-де-Жанейро було також столицею Об'єднаного королівства Португалії і Алгарве, а з 1815 по 1821 роки — столицею Сполученого королівства Бразилії, Португалії та Алгарве.

1960 року столицю Бразилії перенесли в центр країни, в місто Бразиліа. Відтоді Ріо-де-Жанейро мало статус міста-штату (штат Гуанабара). 1975 року штат Гуанабара об'єднаний зі штатом Ріо-де-Жанейро, і місто стало столицею і адміністративним центром об'єднаного штату.

1992 року в Ріо-де-Жанейро пройшла конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку. 2014 року в Ріо-де-Жанейро відбувся Чемпіонат світу з футболу 2014 року, а у 2016 році відбулись XXXI літні Олімпійські ігри.

Економіка

Будучи до 1960 року столицею, Ріо-де-Жанейро став привабливим місцем для багатьох компаній завдяки адміністративному центру і близькості уряду. У місті базувалися головні офіси великих державних компаній, таких як Petrobras, Elektrobras та інші. Після перенесення столиці в місто Бразиліа, Ріо продовжує приваблювати багато компаній, особливо після виявлення нафтового родовища в Кампо-Басін, де видобувається велика частина загального обсягу нафти в Бразилії. Завдяки цьому в Ріо розташовані філії таких компаній, як Royal Dutch Shell, EBX, ExxonMobil. Офіси великих міжнародних компаній Кока-Кола, IBM і Ель-Пасо також розташовані в Ріо-де-Жанейро.

Ріо посідає друге місце на національному рівні в промисловому виробництві і є другим за величиною фінансовим центром, поступаючись лише Сан-Паулу. Промислові підприємства міста виробляють харчові продукти, хімічні і нафтопродукти, ліки, вироби з металу, розвинені кораблебудування, виробництво текстилю та меблів. Однак домінуючим сектором в економіці є сфера послуг, включаючи банківську справу і другий за активністю фондовий ринок у Бразилії. Сфера туризму і розваг також є ключовою для економіки країни.

Один з важливих напрямків діяльності — будівництво, що забезпечує зайнятість великої кількості некваліфікованих робітників. Для розвитку виробництва в деяких околицях міста урядом створені промислові райони з розвинутою інфраструктурою і спеціальними умовами для придбання земельних ділянок.

Також Ріо-де-Жанейро — один з найбільших портів Південної Америки, через нього проходить третина імпорту (вугілля, нафта, цемент, машини, пшениця) і значна частина експорту країни (кава, цукор, шкіри, цінна деревина, марганцева руда, бавовна, фрукти зі штатів Ріо-де-Жанейро, Мінас-Жерайс, частково зі штату Сан-Паулу й інших)[4].

У Маракані знаходиться багатокампусна штаб-квартира Федерального центру технічної освіти «Селсу Сукко да Фонсека».

Основні туристичні атракції

Архітектурні пам'ятки
Статуя Христа Спасителя — символ Ріо-де-Жанейро, одне з семи нових чудес світу

Традиційно місцеві жителі ділять Ріо-де-Жанейро на Старе місто, Нове місто і передмістя. У Старому місті знаходяться митниця, доки, арсенал, біржа, Національна академія образотворчих мистецтв, міська ратуша і культурні установи, включаючи всі театри і майже всі музеї. Нове місто відоме монетним двором, в'язницею, головним вокзалом і Будинком інвалідів, пляжі Іпанема і Копакабана, парк Фламенго, гігантська статуя Христа Спасителя на горі Корковаду, гора Цукрова Голова, стадіон Маракана — другий за величиною у світі футбольний стадіон, що вміщує 200 тисяч глядачів.

Відомими та найбільш відвідуваними архітектурними пам'ятниками міста є колоніальні церкви, монастир Сан-Бенто, монастирі Сан-Антоніо і Монастир ордена капуцинів, а також колишня імператорська резиденція Кінта-да-Боа-Віста.

Церква Богородиці Лампедоса названа на честь острова Лампедоса у Середземному морі, де, за легендою, відбулося явлення Пресвятої Богородиці. Її спорудили 1929 року на місці будівлі XVIII століття в неокласичному стилі під впливом мексиканської архітектурної школи. Основна визначна пам'ятка церкви Святої Лусії, побудованої в 1732 році — природний фонтан, вода якого вважається цілющою.

Платформа з танцівницями школи самби Portela під час карнавалу в Ріо

Карнавал у Ріо-де-Жанейро

Карнавал у Ріо-де-Жанейро починається офіційно в п'ятницю перед Попеляною середою. Цей яскравий парад шкіл самби належить до найбільших світових свят. Карнавал організується міністерством туризму міста спільно з Лігою Шкіл Самби (порт. Liga Independente das Escolas de Samba do Rio de Janeiro (LIESA)), а також телекомпаніями, що транслюють подію. Ще 1928 року у Ріо-де-Жанейро виникла перша школа танцю самби під назвою «Дай Скажу» (Deixa Falar). Створена танцівником самби Ісмаелем Сілвою, вона пізніше перейменовується на «Естасіо ду Са» (Estacio do Sa), за іменем засновника Ріо-де-Жанейро. З Ріо традиція карнавальних парадів шкіл самби розповсюдилася на інші міста і особливо прижилася у Сан-Паулу.

Бібліотеки і музеї
Національна бібліотека Бразилії

У Національній бібліотеці налічується 9 млн одиниць зберігання, з них, за попередніми підрахунками, два мільйони рідкісних книг і манускриптів. Це найбагатша бібліотека Латинської Америки. Цікава як своїм зібранням рідкісних видань, так і з архітектурного погляду Португальська королівська читальня, заснована 1837 року. У Національному архіві зберігається 2 240 000 фотографій та негативів та 75 000 карт і планів.

Національний музей образотворчих мистецтв має прекрасну колекцію, у якій зібрано більше 19 000 витворів мистецтва. У Національному історичному музеї зберігається понад 278 тис. експонатів.

Ботанічний сад і парки

Попри те, що вулиці й набережні Ріо-де-Жанейро буквально потопають у тропічній рослинності, в місті діє ботанічний сад і безліч парків. У ботанічному саду, який заснували 1808 року і який є одним з найкращих у світі, зібрано понад 7 000 видів рослин з усього світу. Тут же знаходиться і знаменита алея пальм, і колекція екзотичних звірів і птахів. Національний парк Тіжука, в який входить вершина Корковаду, — найбільший міський ліс у світі. Тут можна зустріти мавп і екзотичних птахів. В одному з передмість відкритий зоологічний сад.

Панорама Ріо-де-Жанейро з гори Корковаду. Туризм — важлива складова міського життя.

Спорт
На стадіоні «Маракана» відбувся Чемпіонат світу з футболу 2014
Стадіон Енженьян приймав змагання легкоатлетів Олімпіади 2016

Футбол

Спорт відіграє важливу роль в житті Ріо-де-Жанейро. Найпопулярніший вид спорту — футбол. Практично всі футбольні команди міста насправді — мультиспортивні клуби. Так, найпопулярніший клуб Бразилії (близько 36 млн уболівальників) «Фламенго» офіційно іменується Регатним клубом (порт. Clube de Regatas Flamengo), те саме з іншою великою командою «Васко да Гама» (порт. Club de Regatas Vasco da Gama). Третя «велика команда» Ріо «Ботафогу» у своїй офіційній назві має слово «футбол», оскільки ФК «Ботафогу» виділився зі складу Регатного Клубу 1904 року, однак 1942 року було прийнято рішення знову об'єднатися (порт. Botafogo de Futebol e Regatas). Тільки в одного з чотирьох традиційних спортивних грандів Ріо-де-Жанейро немає згадки регат — у команди «Флуміненсе» (порт. Fluminense Football Club). Ці чотири клуби — не тільки головні спортивні команди Ріо-де-Жанейро, але й входять до числа 12 найсильніших традиційно і найпопулярніших команд всієї Бразилії. П'ята футбольною командою Ріо, яка набагато поступається «Великій четвірці» за популярністю і досягненнями, — « Америка» (порт. América Football Club).

Ріо-де-Жанейро приймав ігри фінальної стадії чемпіонату світу 1950 року з футболу. Саме на стадіоні «Маракана» відбувся один із найзнаменитіших матчів в історії футболу Мараканасо, коли в присутності 200 тисяч уболівальників збірна Уругваю зуміла обіграти збірну Бразилії, останній для завоювання титулу чемпіонів світу достатньо було зіграти внічию. 2014 року Маракана став другим в історії стадіоном, який приймав два фінальних матчі чемпіонату світу з футболу, після мексиканської Ацтеки.

Інші види спорту

Серед інших популярних видів спорту в Ріо-де-Жанейро — волейбол (включаючи пляжний), MotoGP (місце проведення Гран-прі Бразилії) і автоспорт (на автодромі Жакарепагуа з 1978 по 1990 роки проходили гонки Формули-1), теніс, серфінг, капоейра, кінні перегони і, безумовно, яхтинг (або вітрильний спорт).

У 2016 році Ріо стало місцем проведення Літніх Олімпійських ігор, які до цього ще жодного разу не проводилися в Південній Америці. У Ріо-де-Жанейро неодноразово проходили Панамериканські ігри.

Крім «Маракани», в місті зведені ще кілька значних стадіонів. До Панамериканських ігор побудували Олімпійський стадіон Жоао Авеланжа, відоміший під назвою Енженьян. Зараз на ньому виступає «Ботафогу». «Васко да Гама» на відміну від трьох інших грандів, завжди намагався грати на власній арені Сан-Жануаріо в північній частині міста. Також в Ріо-де-Жанейро діє сучасна HSBC Arena.

Міста-побратими

Ріо-де-Жанейро має встановлені побратимські відносини із багатьма містами світу[5][6][7][8][9][10][11][12][13][14][15][16][17][18][19][20][21][22][23]:

  Америка   Європа   Азія і Африка
Атланта, США Амстердам, Нідерланди Батангас, Філіппіни
Белу-Оризонті, Бразилія[24] Барселона, Іспанія Бейрут, Ліван
Богота, Колумбія Бухарест, Румунія[25] Джидда, Саудівська Аравія
Буенос-Айрес, Аргентина Варшава, Польща[26] Дурбан, ПАР
Ванкувер, Канада[27] Віла-Нова-ді-Гая, Португалія Єреван, Вірменія
Гавана, Куба Гімарайнш, Португалія[28] Касабланка, Марокко
Каракас, Венесуела Київ, Україна[29] Кобе, Японія
Куско, Перу Ліверпуль, Велика Британія Лагос, Нігерія
Ла-Пас, Болівія Лісабон, Португалія Мумбаї, Індія
Маямі, США Мадрид, Іспанія[30] Пекін, КНР
Манагуа, Нікарагуа Монпельє, Франція Руфіске, Сенегал[31]
Мехіко, Мексика Париж, Франція[32] Самарканд, Узбекистан
Монреаль, Канада Санкт-Петербург, Росія Сеул, Республіка Корея
Натал, Бразилія[33] Санта-Крус-де-Тенерифе, Іспанія Тель-Авів, Ізраїль
Нью-Йорк, США Санту-Тірсу, Португалія Туніс, Туніс
Оклахома-Сіті, США Стамбул, Туреччина
Пуерто-Варас, Чилі
Сантус, Бразилія
Сан-Паулу, Бразилія

Персоналії

Див. також

Примітки
  1. IBGE (10 жовтня 2002). Área territorial oficial. Resolução da Presidência do IBGE de n° 5 (R.PR-5/02). Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 5 грудня 2010.
  2. Censo Populacional 2010. Censo Populacional 2010. Instituto Brasileiro de Geografia e Estatística (IBGE). 29 листопада 2010. Архів оригіналу за 13 грудня 2010. Процитовано 11 грудня 2010.
  3. Вимова може значно різнитися залежно від регіону Бразилії. У самому Ріо-де-Жанейро зазвичай вимовляють МФА: [ˈʁi.u dʒi ʒaˈnejɾu] (згідно з Larousse Concise Dictionary: Portuguese-English, 2008, p. 339.)
  4. Рио-де-Жанейро//БСЭ. Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 7 березня 2011.
  5. Sister cities. Radikal.com.tr. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 17 квітня 2010.
  6. Sister cities. Managua.gob.ni. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 17 квітня 2010.
  7. Sister cities. Eng.gov.spb.ru. Архів оригіналу за 24 лютого 2009. Процитовано 17 квітня 2010.
  8. Sister cities. Архів оригіналу за 24 грудня 2008. Процитовано 7 березня 2011.
  9. Sister cities (PDF). Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 17 квітня 2010.
  10. Sister cities. Atlantaga.gov. Архів оригіналу за 20 квітня 2009. Процитовано 17 квітня 2010.
  11. Sister cities (PDF). Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 17 квітня 2010.
  12. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 липня 2013. Процитовано 7 березня 2011.
  13. Sister cities (PDF). Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 17 квітня 2010.
  14. Sister cities (PDF). Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 17 квітня 2010.
  15. Архівована копія. Архів оригіналу за 16 червня 2013. Процитовано 7 березня 2011.
  16. Sister cities (PDF). Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 17 квітня 2010.
  17. Microsoft Word - p (PDF). Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 17 квітня 2010.
  18. Sister cities[недоступне посилання з 01.04.2010]
  19. Barcelona internacional — Ciutats agermanades (Catalan). © 2006-2009 Ajuntament de Barcelona. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 13 липня 2009.
  20. Mapa Mundi de las ciudades hermanadas. Ayuntamiento de Madrid. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 7 березня 2011.
  21. Sister cities (PDF). Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 17 квітня 2010.
  22. Sister cities. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 17 квітня 2010.
  23. Les pactes d'amitié et de coopération. Paris.fr. 17 березня 2010. Архів оригіналу за 18 липня 2010. Процитовано 14 червня 2010.
  24. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 7 березня 2011.
  25. Lei Municipal do Rio de Janeiro 3467 de 2002 - Wikisource ((порт.)). Pt.wikisource.org. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 14 червня 2010.
  26. Miasta partnerskie Warszawy. um.warszawa.pl. Biuro Promocji Miasta. 4 травня 2005. Процитовано 29 серпня 2008.
  27. Rio 2016. Rio 2016. Архів оригіналу за 27 листопада 2010. Процитовано 14 червня 2010.
  28. Lei nº 2.643/1998. Câmara Municipal do Rio de Janeiro. Página visitada em 26 de dezembro de 2008.
  29. Lei Municipal do Rio de Janeiro 4917 de 2008 - Wikisource ((порт.)). Pt.wikisource.org. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 14 червня 2010.
  30. Mapa Mundi de las ciudades hermanadas ((ісп.)). www.munimadrid.es. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 14 червня 2010.
  31. Lei Municipal do Rio de Janeiro 3152 de 2000 - Wikisource ((порт.)). Pt.wikisource.org. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 14 червня 2010.
  32. Не називається побратимом через небажання Парижа мати офіційно більше одного міста-побратима.
  33. Leis sancionadas e vetos (21 de janeiro de 2008). Lei n.º 4.752/2008. Câmara Municipal do Rio de Janeiro. Página visitada em 26 de outubro de 2008.
  34. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.