Джоакіно Ассерето

Народився у місті Генуя[1]. Художню освіту здобував у майстерні Лучано Бонцоне[1], потім перейшов у майстерню Джованні Андреа Ансальдо[1]. У Генуї існувала Академія деї нуді (гурток і художня школа для підвищення освіти молодих художників), заснована Джан Карло Доріа. Відомо, що малювати у Академії деї нуді приходив і молодий Джоакіно Ассерето.

На художню манеру молодого митця суттєво вплинули твори караваджистів другого покоління, твори генуезького художника Бернардо Строцці[1] і колористичні знахідки венеціанських та фламандських митців, твори котрих були у збірках магнатів міста Генуя.

Знайдені документальні відомості про ранні твори митця-початківця, але вони або не збережені, або приписані іншим митцям, позаяк у Ассерето були помітні коливання художньої манери і схожість з творами то ломбардських провінційних майстрів, то фламандців тощо. У творчій манері митця помітні впливи академізму 17 ст. з введенням у композиції нарочито брутальних, натуралістичних персонажів, притаманних і самому Караваджо, і найбільш талановитим його послідовникам. Зафіксована перша самостійна робота Ассерето, датована 1626 роком.

1639 року він вперше відвідав Рим, де мав можливість бачити і вивчати твори самого Караваджо, а також твори караваджистів другого покоління. Працював як олійними фарбами, так і створював фрески біблійної тематики. Звертався до поширених тоді у італійському мистецтві міфологічних («Чарівниця Цирцея творить заговорене вино») та легендарно-історичних композицій («Самогубство Катона Утичного»), вирішуючи їх то у живописній венеціанській манері, то у стилістиці пізнього караваджизма. Мав хист до створення психологічно насичених і драматичних композицій і персонажів, як то було у найкращих сучасників його покоління, серед котрих Валантен де Булонь, Матіас Стомер, Жорж де Латур, Жерар Дюфе.

Помер на початку літа 1649 року.

«Портрет Джованні Баттіста Панезе», Національний музей (Варшава)

• «Портрет Джованні Баттіста Панезе», Національний музей (Варшава)
• «Янгол перед Агаррю у пустелі», Палаццо Россо, Генуя
• «Евангеліст Марк», Музей августинців, Тулуза
• «Побиття Христа батогами», Ермітаж, Санкт-Петербург
• «Мойсей висікає воду зі скелі для ізраїльтян», Національний музей Прадо, Мадрид
• «Самсон і Даліла»
• «Давид з відрубаною головою Голіафа», Музей Нортона Саймона, Пасадена, Каліфорнія
• «Самогубство Катона Утичного»
• «Екстаз св. Катерини Сієнської»
• «Товій лікує сліпоту старого батька», Марсель, Франція
• «Екстаз Франциска Ассізького», Генуя
• «Христос Лікує сліпого»
• «Св. Августин і св. Моніка», Художній інститут Міннеаполіса, США
• «Христос перед натовпом»
• «Св. Косьма і св. Даміан», базиліка Косьми і Даміана, Генуя
• Фрески у палаці Гранелло, Генуя
• Фрески у палаці Негроне, Генуя

«Самогубство Катона Утичного», Генуя

• 
  «Евангеліст Марко», Музей августинців, Тулуза
• 
  «Чарівниця Цирцея творить заговорене вино», Художній інститут Дейтона, США
• 
  «Донька фараона знайшла малюка Мойсея у кошику в Нілі», приватна збірка
• 
  «Цинік Діоген і Александр Македонський»
• 
  «Смерть св. Йосипа, земного батька Христа»
• 
  «Св. Августин і св. Моніка», Художній інститут Міннеаполіса
• 
  «Засліплення Самсона філістимлянами», Національний музей мистецтв Каталонії
• 
  «Омана Ісаака при благословінні Якова», Ермітаж, Санкт-Петербург
• 
  «Побиття камінням св. Стефана до смерті»
• 
  «Увірування апостола Фоми», церква Сан Стефано,Генуя.

• Мистецтво Італії
• Сейченто
• Караваджизм
• Живопис бароко
• Релігійний живопис
• Генуезька школа
• Венеціанська школа
• Римська художня школа
• Валантен де Булонь
• Матіас Стомер
• Бернардо Строцці
• Лоренцо Ліппі
• Бароко в Генуї

• Raffaele Soprani, «Le vite de pittori, scoltori et architetti genovesi», pp. 167—173, Genova, 1674.
• Roberto Longhi, «L'Assereto», in «Dedalo», VII, p. 362, 1926.
• Tiziana Zennaro, «Sull'attività giovanile di Gioacchino Assereto», in «Paragone», n. 549, Novembre 1995.
• Гос. Эрмитаж, «Западноевропейская живопись», каталог 1, Ленинград, «Аврора», 1976
• Camillo Manzitti, «Gioacchino Assereto: tangenze giovanili con Bernardo Strozzi e nuove testimonianze figurative», in «Paragone», n. 61, 2005.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джоакіно Ассерето