Джоан Велдон

Джоан Велдон, ім'я при народженні Джоан Луїз Велтон народилася 5 серпня 1930 року в Сан-Франциско, її батько був впливовим адвокатом, юристом ювелірної палати[5][6]. Прадід Велдон був театральним та естрадним актором[7]. Мати померла, коли їй було 5 років, тому її виховувала бабуся. З дитинства Джоан займалася фортепіано, а з 16-ти років стала брати уроки вокалу. Вона вступила в хор Оперного театру Сан-Франциско, а пізніше співала в складі оперного театру Civic Light Opera Company. Саме під час виступу в цьому театрі в 1952 році на неї звернув увагу сценарист і продюсер Стенлі Рубін, який організував для неї кінопроби на студії 20th Century Fox.

Приблизно в цей час вона познайомилася з Вільямом Т. Орром, племінником боса Warner Bros Джека Л. Ворнера, який пізніше очолив телевізійний підрозділ цієї кінокомпанії. Так як студія 20th Century-Fox на той час не спеціалізувалася на акторах, що співають і не могла забезпечити її ролями, Джоан з допомогою Орра уклала контракт з Warner Bros, а Орр трохи змінив їй прізвище на Велдон[5][6].

У 1953 році Велдон дебютувала в Голлівуді у фільмі нуар «Система» (1953), де зіграла важливу роль дочки власника міської газети. За сюжетом у неї роман з антигероєм цієї картини, керівником місцевого напівпідпільного синдикату азартних ігор (Френк Лавджой), який при цьому здатний на прояв порядності, доброти, людяності й співчуття. Фільм однак не мав успіху у критики. Так, кінооглядач «Нью-Йорк Таймс» Оскар Годбаут, зокрема, написав: «Сумно те, що в цьому фільмі немає жодної речі, яку можна було б порекомендувати… Забудьте це фіаско, бо це лише одна з тих нудних мелодрам, які служать тільки для того, щоб заповнити програму на здвоєних сеансах»[8]. Сучасний кінознавець Майкл Кіні у свою чергу зазначив, що хоча сюжет здається «досить захоплюючим», утім сам фільм, «в тому числі і завжди надійний Лавджой, персонаж якого є, напевно, самим милим нуаровим злочинцем всіх часів, виглядає нудно»[9].

Джоан Велдон і Рендольф Скотт. Рекламне фото фільму «Охоронець диліжансів» (1954)

У тому ж році вийшов музичний байопік «Так це любов» (1953) про оперну співачку Грейс Мур (роль якої зіграла Кетрін Грейсон), де у Велдон була роль другого плану[7]. Потім послідувала друга жіноча роль у 3D вестерні Андре де Тота «Незнайомець з револьвером» (1953), в якому грали Рендольф Скотт, Клер Тревор і Джордж Макреді, а також майбутні зірки Ернест Боргнайн та Лі Марвін. Рік потому Велдон зіграла головні жіночі ролі у вестернах «Капітан» (1954) з Гаєм Медісоном і «Охоронець диліжансів» (1954) з Рендольфом Скоттом[5].

Історик кіно Брюс Едер називає «найбільшим внеском Велдон до кінематографу головну жіночу роль у фільмі Дугласа Гордона „Вони!“ (1954)». Як пише критик, це був «перший і найкращий голлівудський фільм про гігантських монстрів», який спирався на сильні образи і «видатний акторський склад, включав володаря „Оскара“ Едмунда Гвенна, оскарівського номінанта Джеймса Вітмора, майбутню телезірку Джеймса Арнесса у головній ролі, а також Фесса Паркера і Леонарда Німого в невеликих ролях». На думку Едера, «Велдон певною мірою здійснила кінематографічний прорив, зігравши розумну і впевнену в собі жінку, яка, крім того була ще й красивою». В інтерв'ю 2004 року вона згадувала: «Ми поставилися до цього фільму дуже серйозно, точно як справжньої драми»[5]. Кінокритик Ентоні Вейлер написав у «Нью-Йорк Таймс», що фільм став колективним успіхом сценаристів, режисера, продюсера і акторів, які зробили «напружений, захоплюючий і на подив переконливий фільм». Позитивно оцінивши гру Велдон у ролі молодої дослідниці і дочки провідного вченого, критик втім зазначив, що «вона красива, але навряд чи відповідає образу академічного вченого»[10].

У тому ж році в оренду на студії Metro-Goldwyn-Mayer Велдон знялася в біографічному мюзиклі «Глибоко в моєму серці» (1954) про композитора Зигмунда Ромберге, однак її спільний музичний номер з Тоні Мартіном в підсумку було видалено з картини[5][6].

Джоел Маккрі і Джоан Велдон. Рекламне фото фільму «Приціл — гірський хребет» (1957)

Контракт Велдон з Warner Bros закінчувався 31 грудня 1954 року, проте за п'ять днів до його закінчення Велдон разом з друзями поїхала відпочивати в Акапулько. Дізнавшись про це, Джек Л. Ворнер вирішив не продовжувати контракт з актрисою і навіть висунув позов про порушення чинного контракту[5][6].

Після цього Велдон зіграла лише в трьох фільмах. Вона виконала головні жіночі ролі у вестернах «Приціл — гірський хребет» (1957) з Джоелом Маккрі та «День негідника» (1957) з Фредом Макмюрреєм, а також роль другого плану в драмі «Додому засвітла» (1958) про психічно нездорову жінку (Джин Сіммонс), яка намагається повернутися до нормального життя. Після цієї картини Велдон пішла з кіно[11].

З 1953 року Велдон почала зніматися на телебаченні. У 1953—1956 роках вона виконала головні ролі в чотирьох епізодах телеальманаху «Відео-театр „Люкс“» (1953—1956), а також була ведучою і співачкою в чотирьох епізодах телепрограми «Це твоя музика» (1955)[5]. Вона також була запрошеною зіркою в епізодах телесеріалів «Мільйонер» (1955), «Перрі Мейсон» (1957), а також у серіалах-вестернах «Шайєнн» (1957), «Є зброя — будуть подорожі» (1957), «Маверік» (1958) і «Кольт 45 калібру» (1958). Свою останню роль на телебаченні Велдон зіграла в дитячому серіалі «Казки Ширлі Темпл» (1958)[7].

Джоан Велдон і Форрест Такер у мюзиклі «Музикант» (1960)

У грудні 1955 року Велдон співала у спільній програмі з популярним композитором Джиммі Макг'ю, а в 1960 році на гастролях виконувала головну жіночу роль у популярному мюзиклі «Музикант»[5][6].

З листопада 1961 року по 20 січня 1962 року Велдон грала на Бродвеї одну з головних ролей в опереті «Кін», яка витримала 92 подання[12].

У 1964 році вона виступала в програмі, присвяченій відкриттю State Theatre в нью-йоркському Лінкольн-центрі, де разом з Джоном Рейттом виконала музичний номер з мюзиклу «Карусель». Пізніше вона гастролювала з виставою «Оклахома!», де її партнером був Фесс Паркер[5][6].

У 1967 році в Лінкольн-центрі Велдон грала головну роль в опереті Легара «Весела вдова». Востаннє Велдон вийшла на сцену в 1980 році в Сакраменто в опереті «Пісня пустелі»[5][6].

За описом історика кіно Тома Вівера, Джоан Велдон була «гарною блакитноокою актрисою з каштановим волоссям» і сильною музичною підготовкою, яка з ранніх років виступала на оперній сцені Сан-Франциско[13].

У 1953 році на Велдон звернула увагу кіностудія Warner Bros, знявши її в головних ролях у серії вестернів, фільмі нуар «Система» (1953), а також у її найзнаменитішому фільмі «Вони!» (1954). Однак, незважаючи на її безсумнівні вокальні здібності, «в кіно всі ролі Велдон були лише драматичними, без співу»[13].

На думку кінокритика Брюса Едера, «Велдон досить пощастило в кар'єрному плані, вона зробила кілька хороших фільмів (і один видатний), а потім встигла утвердитися і в музичному театрі, де і хотіла працювати з самого початку кар'єри»[5].

У 1966 році Велдон вийшла одружилася з офтальмологом, доктором Дейвідом Поделлом, і переїхала до Нью-Йорку. У 1968 році у неї народилася дочка Меліса, яка пізніше стала помітною фігурою в індустрії мод. Джоан Велдон живе в Нью-Йорку[6].

У березні 2004 року в Нью-Йорку вона була присутня на громадському перегляді свого фільму «Незнайомець з револьвером»[5].

• Michael F. Keaney. Film Noir Guide: 745 Films of the Classic Era, 1940–1959. — Jefferson, North Carolina, and London : McFarland & Company, Inc., Publishers, 2003. — ISBN 978-0-7864-1547-2.

• Джоан Велдон на сайті IMDb
• Джоан Велдон на сайті AllMovie
• Джоан Велдон на сайті Turner Classic Movies
• Джоан Велдон на сайті Internet Broadway Database