Джованні Джентіле

Джованні Джентіле (італ. Giovanni Gentile, 30 травня 1875, Кастельветрано — 15 квітня 1944, Флоренція) — італійський філософ, засновник теорії «актуалістічного ідеалізму», також теоретик італійського фашизму.

Джованні Джентіле
італ. Giovanni Gentile
Народження	29 травня 1875(1875-05-29)[1][2][3] Кастельветрано[1][2]
Смерть	15 квітня 1944(1944-04-15)[4][5][…] (68 років) Флоренція, Королівство Італія[1][2]
Поховання	Санта-Кроче
Громадянство (підданство)	Королівство Італія
Знання мов	італійська[4]
Ім'я при народженні	італ. Giovanni Gentile
Діяльність	педагог, політик, професор, літературний критик
Викладав	Вища нормальна школа, Університет Палермо, Пізанський університет і Римський університет ла Сапієнца
Член	Національна академія деї Лінчеї і Туринська академія наук[2]
Alma mater	Вища нормальна школа, Пізанський університет і Флорентійський університет
Літературний напрям	Гегельянство
Зазнав впливу	Ґеорґ Вільгельм Фрідріх Геґель
Вчителі	Donato Jajad
Відомі студенти	Clodomiro Albanesed
Історичний період	Італійський фашизм
Посада	міністр суспільної освіти Королівства Італіяd, Director of the Scuola Normale Superiored[6], Director of the Scuola Normale Superiored[6], сенатор Королівства Італіїd і Director of the Scuola Normale Superiored[6]
Партія	Національна фашистська партія
Конфесія	атеїзм
Діти	Giovanni Gentiled
Нагороди	Serena Medald (1928) Gautieri Awardd (1897)
Джованні Джентіле у Вікісховищі

Закінчив класичний ліцей Ximenes в Трапані. У 1897 році закінчив Пізанське вище педагогічне училище, де зазнав впливу німецької класичної філософії. Перша його книга була присвячена Марксу, якого він трактував як ідеаліста. У 1903—1922 спільно з Б. Кроче видавав журнал «Критика» («La Critica»). З 1907 року викладає в університеті міста Палермо, в 1914 році Джентіле залишає Палермо і переїжджає в Пізу, де отримує кафедру теоретичної філософії в місцевому університеті, а в 1917 стає професором філософії Римського університету.

У 1923 році, будучи членом ліберальної партії, отримує посаду міністра освіти в уряді Муссоліні. У 1925 році Джентіле публікує «Маніфест фашистських інтелектуалів до інтелектуалів всіх націй», а в 1929 році видає свою книгу «Основи фашизму», в якій фашизм оспівується як нова політична ідея або віра, завдання якої — створення нової «етичної держави». У 1936 році ця книга була переведена на німецьку мову. Як член фашистської партії Джентіле був сенатором, головою ради за освітою (1926—1928), членом Великої фашистської ради (1925—1929) і головою комісії з реформи конституції.

20 листопада 1943 року Джованні Джентіле погодився очолити Академію наук Італійської Соціальної Республіки, створеної Муссоліні в Північній і Центральній Італії за підтримки нацистської Німеччини.
У 1944 році убитий партизанами на вулиці у Флоренції.