Джой Пейдж

Джой Церетт Пейдж[5] була донькою мексикано-американської зірки німого кіно Дона Альварадо (за народження мав ім'я Хосе Пейдж) та Енн Бояр (1908—1990) — доньки російських єврейських іммігрантів. Її батьки розлучилися, коли Джой було вісім років.

У 1936 році її мати вийшла заміж за Джека Л. Ворнера, який очолював згодом студію Ворнер Бразерс. Ворнер, однак, не заохочував свою падчерку до акторства. Джой Пейдж, яка спочатку вважала, що сценарій у Касабланці був «старомодний» і «штампований», отримала головну роль, хоча студія Warner неохоче затвердила її на роль. Їй тоді було лише сімнадцять, вона тільки-но закінчила середню школу.

Ворнер, однак, відмовився підписувати із Пейдж контракт і вона ніколи не з'явилася в іншому фільмі Ворнер Бразерс. Вона продовжувала зніматися у ряді фільмів інших студій, як правило, підписуючись як Джоан Пейп, і виступала на телебаченні.

У 1945 році Д.Пейдж вийшла заміж за актора Вільяма Т. Орра. Він став виконавчим директором компанії Ворнер Бразерс, що призвело до звинувачень у кумівстві. У 1959 році вона перестала зніматись у кіно, після того, як з'явилася в першому сезоні міні-серіалу Дісней «Болото Фокс» (The Swamp Fox) в 1959 році. Раніше в тому ж році, у своїй фінальній ролі, вона зіграла Прірі Квілл — індійську Сіу та матір Білого Була, яку зіграв Сел Мінео в Тонці .

Пейдж та Орр розлучилися в 1970 році. Їх син, Григорій Орр став письменником і продюсером.^{[джерело?]}

Д. Пейдж померла 18 квітня 2008 року, від ускладнень, що були викликані інсультом та пневмонією.[6]

• Касабланка (1942), Аніна Брандель
• Кісмет (1944), Марсіна
• Людина-людожерів Кумаона (1948), Лалі
• Тореадор і леді (1950), Аніта де ла Вега
• Завоювання Кошиза (1953), Консуело де Кордова
• Атака винищувача (1953) Ніна
• Сорокопуд (Шрайк) (1955), Шарлотта Мур
• Тонка (1958), Тонка Прайрі.