Джонатан Франзен

Джонатан Франзен (англ. Jonathan Franzen; 17 серпня 1959 року, Вестерн-Спрінгс (Іллінойс)) — американський прозаїк і есеїст. 2001 року його третій роман «Коректури» (The Corrections) був відзначений Національною книжковою премією США (National Book Award)[4].

Джонатан Франзен
англ. Jonathan Earl Franzen
Народився 17 серпня 1959(1959-08-17)[1][2][…] (62 роки)
Вестерн-Спрінгс, Кук, Іллінойс, США
Країна  США
Національність шведські американціd
Діяльність прозаїк-романіст, письменник, есеїст
Alma mater Свортмор-коледжd, Вільний університет Берліна і Webster Groves High Schoold
Мова творів німецька і англійська[3]
Роки активності 1988 — тепер. час
Magnum opus Коректуриd і Свобода
Членство Берлінська академія мистецтв, Американська академія мистецтв і наук і Американська академія мистецтв та літератури
Нагороди

Гоноріс кауза

Грант Ґуґґенгайма (1996)

меморіальна премія Джеймса Тейта Блекаd

Національна книжкова преміяd (2001)

програма Фулбрайта

Національна книжкова премія за фантастикуd (2001)

Heartland Prized (2011)

Сайт: jonathanfranzen.com
 Джонатан Франзен у Вікісховищі

Біографія

Джонатан Франзен народився у Вестерн-Спрінгс, штат Іллінойс як наймолодший з трьох братів. Його батько Ерл Франзен був інженером-будівельником, мати Ірен — домогосподаркою. 1965 року сім'я переїхала до передмістя Сент-Луїса Вебстер-Гровс, штат Міссурі. З 1977 року Джонатан Франзен навчався в коледжі Свортмо, а 1981 року з відзнакою здобув ступінь бакалавра мистецтв з германістики. 2005 року коледж присудив йому почесний докторський ступінь. Закінчивши коледж, він поступив до Університету Людвіга Максиміліана (Мюнхен), а згодом, у рамках програми Фулбрайта навчався у Вільному університеті Берліна, тож він дуже добре володіє німецькою мовою.[5]

1982 року Франзен повернувся до США й одружився з письменницею Валері Корнелл, з якою жив у крихітній квартирі неподалік від Кембриджа, штат Массачусетс. Заради заробітку влаштувався на вихідні в сейсмологічну лабораторію Департаменту наук про Землю і планети Гарвардського університету.[6] 1994 року подружжя розлучилося.

1988 року з'явився друком перший роман Джонатана Франзена «Двадцять сьоме місто», написаний під впливом Томаса Пінчона. Хоча роман отримав декілька доброзичливих відгуків, він не знайшов широкої аудиторії. Другий роман «Сильний рух», опублікований 1992 року, пройшов непоміченим ні критиками, ні глядачами. Проте 1996 року Франзену вдалося продати права на свій майбутній роман «Коректури», запропонувавши видавництву «Farrar, Straus and Giroux» чернетку на 200 сторінок. Роман був опублікований 9 вересня 2001 року, безпосередньо перед терористичними атаками 11 вересня. Невдовзі стало зрозуміло, що цей роман став справжнім проривом Франзена, він привернув до себе увагу широких кіл читачів та критиків. До того ж Опра Вінфрі обрала роман Франзена для престижного «Книжкового клубу Опри», що зазвичай призводить до різкого збільшення продажів. Після того, як Франзен неоднозначно поставився до цієї номінації в одному з інтерв'ю, оскільки, на його думку, багато книжок книжкового клубу є «вузькими і одновимірними», Вінфрі відкликала запрошення до свого телевізійного шоу і натомість обговорила іншу книгу. Суперечка мала широке висвітлення у ЗМІ, де Франзен іноді зазнавав жорсткої критики за свої «зарозумілі» коментарі. Лише в 2010 році він все-таки з'явився в цьому шоу.[7]

Відразу після публікації «Коректур» Франзен розпочав роботу над новим романом, проте невдовзі відклав усі чернетки.[8] Замість нового роману в 2002 році він опублікував збірку есеїв «Як бути наодинці», а 2006 року — збірку автобіографічних оповідань «Зона дискомфорту», яка охоплює події від часів його дитинства і юності через життя і розлуку з дружиною до смерті батьків та часу після успіху «Коректур». У серпні 2010 року, після дев'яти років письменницької праці, з'явився його четвертий роман «Свобода», написаний частково в Берліні. Після того, як він надіслав попередній примірник Вінфрі, вона знову відібрала (цього разу за його прямої згоди) його книгу для свого книжкового клубу. Того ж року письменник став членом Академії мистецтв у Берліні.

У вільний час Франзен любить спостерігати за птахами. Зазвичай, у період, коли співають птахи, він встає вдосвіта, щоб почути їхній спів. Де б він не опинився, він завжди планує відвідини відомих місць гніздування птахів. Такими публікаціями, як «Остання пісня для перелітних птахів» у журналі National Geographic, він активно підтримує захист птахів.[9]. 2015 року він був відзначений Фондом Євронатур за його прихильність до збереження природи.[10]

З 1996 року Франзен живе в цивільному шлюбі з письменницею Кетрін Четкович на Верхньому Іст-Сайді в Нью-Йорку, а також поблизу Санта-Крус, штат Каліфорнія.

Твори

Романи
  • Двадцять сьоме місто / The Twenty–Seventh City. New York: Farrar, Straus and Giroux. 1988.
  • Сильний рух / Strong Motion. New York: Farrar, Straus and Giroux. 1992.
  • Коректури / The Corrections (2001) (Farrar, Straus and Giroux)
  • Свобода / Freedom (2010) (Farrar, Straus and Giroux)
  • П'юриті / Purity (2015) (Farrar, Straus and Giroux)
  • Перехрестя / Crossroads (2021) (Farrar, Straus and Giroux) (запланований рік публікації — 2021[11])

Оповідання
  • "Facts, " Fiction International 17:1, 1987[12]
  • "Argilla Road, " Grand Street #39, 1991
  • «Somewhere North of Wilmington». Blind Spot 8. (1996):116.
  • «How He Came to Be Nowhere.» Granta 54 (1996):111–23
  • «Chez Lambert.» The Paris Review 139 (1996): 29–41
  • "On the Nordic Pleasurelines Fall Color Cruise, " Conjunctions, Spring 1998
  • "The Failure, " The New Yorker, 5 July 1999.
  • «At the Party for the Artists with No Last Name.» Blind Spot 14 (1999): n.pag.
  • "The Fall, " folio in Harper's, April 2000
  • «When the new wing broke away from the old mansion.» The Guardian. 25 March 2003: n.pag.
  • «Breakup Stories.» The New Yorker. 6 October. 2004.: 85–99
  • «Two's Company.» The New Yorker. 23 May 2005.: 78–81
  • «Good Neighbors.» The New Yorker. 8 June 2009.: n.pag.
  • «Agreeable.» The New Yorker. 31 May 2010: n. pag.
  • "Ambition, " McSweeney's 37, 2011
  • «The Republic of Bad Taste.» The New Yorker. 8 June 2015: n.pag.

Нон-фікшн

Українські переклади
  • Джонатан Франзен. Свобода. Пер. з англ. Антоніни Івахненко. — Харків: Фоліо, 2012 — 447 с.
  • Джонатан Франзен. П'юріті. Пер. з англ. О. Сминтина. — Харків: Фоліо, 2017 — 688 с.

Премії та нагороди

Почесне членство

Примітки
  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. SNAC — 2010.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. «National Book Awards — 2001». National Book Foundation. Retrieved 2012-03-27
  5. Judith von Sternburg: Franzen in Frankfurt. Der Umgängliche. In: Frankfurter Rundschau.
  6. Emily Eakin: Jonathan Franzen's Big Book. In: New York Times.
  7. Juli Weiner: The Corrections: Oprah and Jonathan Franzen Revisit Feud. auf: www.vanityfair.com
  8. Lev Grossman: Jonathan Franzen: Great American Novelist. In: Time.
  9. Jonathan Franzen: Last Song for Migrating Birds. Bei nationalgeographic.com
  10. Ausgezeichneter Vogelliebhaber, Presseinformation der Euronatur Stiftung vom 14. Oktober 2015.
  11. «The Guardian»: Jonathan Franzen is back! With the grandest-sounding novel of 2021
  12. Issue 17.1 – Fiction International. fictioninternational.sdsu.edu. Процитовано 14 липня 2018.
  13. Online version is titled «Climate change vs. conservation».
  14. Webseite der National Book Foundation
  15. Jonathan Franzen erhält den «Welt»-Literaturpreis. In: Die Welt.
  16. Zwei Jahre Deutschland und die Folgen. Dankrede zum «Welt»-Literaturpreis
  17. Der beste Naturschutz ist die Liebe, In: Die Welt, 16. Oktober 2015.
  18. Промова при врученні премії

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.