Джон К'юсак

Джон К'юсак народився 28 червня 1966 року у містечку Еванстон, штат Іллінойс у родині ірландського походження. Його мати була вчителькою, яка часто цитувала і діяла за кредом — «йди за своїм блаженством». Тато був відомим режисером-кінодокументалістом. Навіть отримав найвищу теленагороду «Еммі».

Джон був молодшою дитиною у сім'ї. У нього дві старші сестри — Енн та Джоан. 1968 року родина перебралася жити до найбільшого міста штату Іллінойс — Чикаго. Це трапилося напередодні великих заворушень та демонстрацій у цьому місті. Батько хлопця брав активну участь в антивоєнному русі, і йшов у шеренгах багатотисячних демонстрацій за мир. Вдома за обіднім столом розмовляли про політику та мистецтво. Тож і не дивно, що це й досі улюблені теми Джона.

Близькі друзі родини К'юсаків мали акторську майстерню при чиказькому театрі «Пайвен», яку почала відвідувати старша сестра Джона Енні та середня — Джоан. Їхній приклад наслідував і десятирічний Джонні. Він вбирав у себе акторські навички і прийоми не так розумом, як інстинктивно. У 12 років хлопчик починає з'являтися у комерційній рекламі для радіо й телебачення. Негативним боком цього процесу було те, що згодом він занедбав навчання. Його поведінка ставала анархістською. Після закінчення школи він і чути не хотів про здобуття вищої освіти. Втім, на той час у цьому не було потреби.

Енн, Джоан та Джон К'юсаки ще змалку влаштовували вдома маленькі вистави. Найчастіше сестри довіряли братові роль собаки. Енн менше поталанило з акторською кар'єрою, а середня сестра Джоан першою досягла успіху. 1980 року вона дебютувала у фільмі «Мій приватний охоронець». Відтоді їй діставалися щораз помітніші ролі. Протягом 1985—1986 років вона стала відомою всій країні завдяки участі у дуже популярному шоу Суботнього вечора наживо. Нині вона популярна акторка і не поступається славою своєму братові Джону.

Джон дебютував у кіно 1983 року у стрічці «Клас» разом із своєю сестрою Джоан. Надалі брат і сестра знялися ще в кількох фільмах, зокрема у картинах «Шістнадцять свічок» та «Скажи хоч щось». Свою першу головну роль підлітка, що здійснює відчайдушні спроби затримати дівчину, в яку закоханий, Джон виконав у стрічці «Певна справа» (1985 рік). Фільм «Скажи хоч щось» характерний тим, що це найкраща роль у його серії молодіжних кінокартин. І остання. Потім актор виконував «дорослі» ролі, починаючи із безсоромного шахрая у досконалій кримінальній стрічці Стівена Фрієрса «Кидали».

Слід зазначити, що актор дуже ретельно добирає ролі. Щороку він одержує на ознайомлення до сотні сценаріїв, але приймає лише два-три для подальшої праці. Він старанно витримує баланс між виступами у комерційних фільмах та стрічках справжньої артистичної вартості. Він виконав ролі у двох фільмах Вуді Аллена («Тіні і туман» та «Кулі над Бродвеєм») і вважає працю з цим визнаним майстром світового кіно своїм найбільшим творчим задоволенням. Актор не лише старанно добирає ролі, але й готується до них.

Відповідно до своєї зацікавленості питаннями політики, погодився на роль у політичному трилері «Мерія». Але щоб ближче ознайомитися з важелями та підводними течіями політичної влади, він домігся дозволу протягом певного часу супроводжувати скрізь і бути присутнім на всіх засіданнях тогочасного мера Нью-Йорка Рудольфо Джуліані.

Джон К'юсак каже, що праця в кіно забирає дуже багато часу і стає на заваді в пізнанні інших барв цього світу. Тому починаючи з 1994 року на два наступні роки він залишає кіно, подорожує, пізнає життя в його різноманітних аспектах. Водночас здійснює постановку на театральній сцені вистави ексцентричного автора Хантера С. Томпсона «Страх і огида в Лас-Вегасі».

Після дворічної «відпустки» від кіно Джон став прискіпливіше добирати ролі і посилив контроль над власною долею в ньому. Він виступив співсценаристом та співпродюсером стрічки «Вбивство в Гросс-Пойнт», в якій також виконав головну роль найманого вбивці, що на ювілейній зустрічі випускників школи переоцінює своє попереднє життя і вирішує залишити безчесне ремесло. Ідею цієї стрічки Джон виношував давно. Оскільки він був великим фаном гурту Nirvana та приятелював з Кортні Лав від часу їхніх спільних зйомок у стрічці «Виробники фільмів», то навіть попросив її лідера Курта Кобейна створити музику до неї, але цим планам не судилося здійснитися, бо Курт наклав на себе руки. Втім, Джона і нині можна бачити на рок-концертах.

Потім він озвучував мультфільм «Анастасія», знімався у воєнній драмі режисера Теренса Маліка (видатний митець, що повернувся в кіно після 20-річної перерви) «Тонка червона лінія».

1990 року Джона засудили до трьох років умовно за водіння авто у нетверезому стані. А в той час він іще мав проблеми з алкоголем. Проте його розкута поведінка пояснюється дещо анархістськими переконаннями. Він часто говорить про революційне ставлення до життя, революційну теорію та свої соціалістичні переконання. Добре боротися з капіталізмом у США в рамках демократичної системи цієї країни. Та ще й заробляючи при цьому мільйони доларів за чергові ролі. Хоча саме завдяки своїм переконанням він відмовився від ролей у кількох світових кінохітах, наприклад, «Аполлон 13» про героїчних американських астронавтів, стрічках «У ліжку з ворогом» та «Непристойна пропозиція». Причини відмови знятися разом з Демі Мур в останній з них Джон пояснює таким чином: «Чого я маю дивитися, як якийсь мільйонер трахає Демі Мур, і робити при цьому дурний вираз обличчя? Це пустий фільм. Я намагаюся триматися осторонь від фільмів, що прославляють жорстокість, брутальне ставлення до жінок і всіх інших нісенітниць у стилі Джона Вейна, за котрі мені потім буде соромно. Врешті-решт, саме фільми, яких ти не зробив, гроші, від яких відмовився, окреслюють твій смак.»

Якось Джон К'юсак на запитання американського часопису «Premiere» стосовно його порад молодим акторам відповів: «Ви хочете почути про мою чудову стратегію? Я не маю жодної. Бачу лише безліч талановитих молодих акторів, які згорають або здобувають таку погану репутацію з їхнім романтично-поетичним лайном, що ніхто не дає їм роботи. Вони гадають, що повинні пройти через нестерпні творчі муки, немов той Ван Гог. У цьому немає потреби. Я вже довго тягну своє ярмо, займався режисурою, продюсерською працею, чим завгодно. Тепер разом із колишнім футболістом розробляю проект фільму про те, як команда готує американців до бюрократичного стилю життя, і що наш капіталістичний спорт по суті соціалістичний».

Джон К'юсак і досі неодружений.